– Не більше, ніж сама готова задля тебе зробити.
– Наші обставини дуже відрізняються.
– Єдина різниця в тому, що ти мене не кохаєш.
– Можна дуже сильно кохати жінку і не мріяти провести з нею решту свого життя.
Вона зиркнула на нього, і її охопив відчай. Щоками покотилися важкі сльози.
– Ох, як жорстоко! Як ти можеш бути таким безсердечним?!
Вона істерично заридала. Він занепокоєно глянув на двері.
– Люба моя, ну ж бо, постарайся себе опанувати.
– Ти не знаєш, як сильно я тебе кохаю, – схлипнула вона. – Я не можу без тебе жити. Хіба тобі мене не шкода?
Вона більше не могла говорити, тільки нестримно плакала.
– Я не хочу бути жорстоким і, бачать небеса, не хочу ображати твої почуття, але не можу не сказати тобі правди.
– Моє життя зруйновано. Чому ти не міг дати мені спокій? Що я тобі зробила?
– Якщо тобі легше перекласти всю вину на мене – будь ласка.
Кітті раптом скипіла від люті.
– То це я сама до тебе чіплялася? Проходу не давала, доки ти не піддався моїм благанням?
– Я такого не кажу. Але я точно не став би кохатися з тобою, якби ти чітко не дала зрозуміти, що готова до цього.
Ох, який сором! Вона знала, що він сказав правду. Тепер його обличчя було похмуре й занепокоєне, він стривожено перебирав пальцями. Коли-не-коли він скидав на неї розгніваним оком.
– Хіба твій чоловік тобі не пробачить? – запитав він трохи згодом.
– Я його про це не просила.
Він мимовільно стиснув кулаки. Вона побачила, як він стримав вигук досади, що мало не злетів з його вуст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розмальована вуаль» автора Вільям Сомерсет Моем на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „25“ на сторінці 3. Приємного читання.