У пам'яті його пронеслися настанови Гатча. Одну ногу за один раз. Не дивись униз. Не зводь очей із вершини. Він відганяв думки про Йаель. Про Ділона. Чи вони ще живі? Поранені? Чи ще борються?
Він не мав права відволікатися від сходження. Кріспін гукав до нього. Верещав як очманілий. Девід не допускав його слова у свою свідомість і струшував краплі поту з очей.
«Гора — немов жінка, — говорив йому Гатч під час першого складного сходження, коли він був уже досить дорослим, щоб оцінити метафору. — Злийся з нею. Перетворись на одне ціле з нею».
Девід обійняв колону всім тілом. Руки намацали ще одне заглиблення. Він — скеля. Він — єдине ціле з цією вежею.
Повітря розірвав несамовитий крик. Крик Стейсі — просто в нього над головою. Рука зірвалась, ухопила пустоту, — і нога втратила опору.
Розділ шістдесятий
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга імен» автора Ґреґорі Джилл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ п'ятдесят дев'ятий“ на сторінці 3. Приємного читання.