Розділ тридцять шостий

У Кріспіна з'явилося відчуття, ніби він бореться з якоюсь титанічною силою. Адже він стояв за один крок від тріумфу, і раптом вискакує Девід Шепард, — той самий гадючий Девід Шепард, котрий скинув його з даху, — перебирає на себе всю увагу, краде в нього досягнення й ту унікальну владу, що він здобув у Колі.

Протягом років я був єдиним, хто гарував заради остаточної руйнації світу. Я був єдиним, на кого покладалося Коло на шляху до нашої перемоги. А тут навертається цей Шепард і вибиває в мене ґрунт із-під ніг. Знову.

Його роздирала ненависть. Мозок застеляв червоний туман.

— Мені треба повернутися до комп'ютера, — сказав він хрипким голосом. — Я мушу закінчити свою роботу сьогодні.

— Закінчуватимеш її не в себе в Мерілбоні. Ді Стефано хоче, щоб ти зібрав свої речі й переніс оперативну базу до Ковчега. Наш час близько. Коло починає переправлятися під землю.

Нарешті Кріспін почув бодай щось приємне. Шепарда також заберуть під землю.

— Можливо, мені випаде нагода поновити знайомство зі старим партнером із дахового альпінізму.

— Вельми вірогідно. Якщо Темним янголам не вдасться припровадити його до Ковчега, то зроблять це сльози його падчерки.

«Коло замкнулося, — подумав Кріспін, і настрій у нього значно поліпшився. — Після стількох років — возз'єднання».