Розділ тридцять шостий

— Цікаво? А чому?

— Тому що Шепард працює на наших ворогів, — сердито відрубав Ерік. — Саме з цієї причини я й наполягав, щоб ти мене сьогодні зустрів. Він передав агат нашому найнебезпечнішому супротивнику, рабину Бен Моше, того самого дня, коли Темні янголи його вбили. Незбагненним чином Шепардові вдалося зникнути з самоцвітом — і з усім умістом сейфа Бен Моше. Проте це всього лише відстрочення. Темні янголи його розшукають. Особливо тепер.

— І що ще розповів ді Стефано?

— Він щойно сповістив мене про нові подробиці з записів підслуховування в кабінеті Бен Моше. Новини тривожні. Виникла нова перешкода для завершення нашої справи. Шепард зараз співпрацює з ізраїльським спеціалістом з аналізу давніх текстів, жінкою на ім'я Йаель Гар-Пац. І якимось чином він склав список імен — імен потаємних.

Кріспін саме перелаштовувався в інший ряд, коли батько жбурнув у нього гранату цієї новини. Натяк, котрий за нею ховався, сповнив його нестямною люттю, і він тільки тоді усвідомив, що передня машина гальмує та хоче зупинитися, коли мало не врізався їй у багажник. Натиснувши на гальма, він різко повернув ліворуч і сильно вдарився плечем, а батько стукнувся головою об приладовий щиток і вилаявся.

Я працював понад десять років, просиджував за комп'ютером, доки голова не репалася, щоб розшифрувати імена потаємних, а той лайдак просто знає імена, які я видобував з такими зусиллями, що тільки кров'ю не потів.

— Але як? Звідки він береті імена? Скільки з них він знає?

— Опануй себе, інакше ти вб'єш нас обох. Ми ще не добралися до того щоденника, але цього не минути. Ді Стефано припускає, що Шепард знає всі імена.

Кріспін грюкнув кулаком по керму.

— І коли саме ти вирішив повідомити про це мене?

— Я тільки-но дізнався про щоденник. Амулет — інша справа. Тобі й досі немає чого сказати про нього?

Сказати можу одне: Девідові Шепарду так просто не минеться те, що він знову перепаскудив моє життя.

Утім, Кріспін не висловив своєї думки вголос, і питання лишилося без відповіді.

— Ясно. — Ерік стиснув зуби й відкинувся на сидінні. — Є ще одне: ді Стефано каже, що існування цього щоденника вимагає змін у наших планах. Темні янголи вже не мають наказу вбити Девіда Шепарда, коли відберуть у нього щоденник.

— Чому так? — наче виплюнув Кріспін.

— Коло хоче, щоб його доставили на Ковчег живим. Через оту дівчинку, Стейсі Лахман. Її ім'я тобі, безумовно, відоме.

— Ясна річ, відоме. Я передав його для Кола ще тиждень тому.

— Шепард також знає ім'я Стейсі Лахман. Вони дуже близькі, ота мала — його пасербиця. Ми тут розмовляємо, а Рауль уже везе її сюди, до Лондона.

— Тоді Шепард спробує її врятувати. — Кріспінові пригадалась Еббі Льюїс, дівчинка зі щічками-яблучками, задля спасіння якої Девід Шепард ризикував своїм життям.

— Коло не сумнівається, що саме так і буде. І тоді він у наших руках — разом з усією Книгою імен. А коли ми відберемо в Девіда бурштин рабина й повернемо наш агат, — Ерік зиркнув на сина із засудженням, — і з'єднаємо їх зі смарагдом та аметистом, які вже в Ковчегу, то баланс влади відчутно схилиться в наш бік.