Розділ сьомий

Девід мовчки спостерігав, як рабин швидко відчинив шухляду стола й витяг лупу, тоді, перевертаючи камінь з боку на бік, уважно оглянув його крізь лупу під усіма можливими кутами.

З усього, що трапилось останнім часом, найбільше Девіда спантеличило те, що цей камінь — річ, яку він тримав на столі з тринадцяти років, — має якесь значення. Але рабин проводив пальцем по гебрейських літерах із такою шаною, таким благоговінням, що він стримався й вирішив почекати, доки той сам почне розмову про імена.

— Це старовинний священний камінь. — Рабин Бен Моше підвів голову й подивився йому в очі. — Бачите, який він — круглий і світиться? Цей агат відполірований, але не мерехтить і не відбиває світла. Це тому, що він не має граней. До середніх віків усі камені обтесували саме так.

Девід іще раз подивився на молочно-голубий камінь, що його він так недбало зберігав на долоні керамічної мавпи.

— Ви хочете сказати, що цей камінь походить із середньовіччя?

— О ні. Він набагато старіший. Йому не одна тисяча років — насправді він походить із біблійних часів.

Із біблійних часів. Девід був приголомшений. І не дуже повірив рабинові. Звідки в Кріспіна Мюллера міг узятися камінь з біблійних часів?

— Мені сказали, що він має магічну силу. — Девід сподівався, що рабин розсміється.

Однак той, не відводячи погляду, кивнув.

— Тут так і написано.

Тоді рабин стиснув камінь у долоні й пошепки проказав по-гебрейськи молитву.

— Ви юдей. Розумієте молитву Шехехіяну? Я щойно подякував Богові за те, що Він дозволив мені дожити до цієї миті.

У Девіда мурашки пішли по спині. Про що він говорить? Чим така особлива ця мить? І який стосунок має камінь Кріспіна до того, що в його щоденнику написане ім'я Стейсі?

Рабин обережно поклав камінь поряд із щоденником. Девід нахилився до нього.

— Ви сказали, він магічний. У якому розумінні?

— Він один із дванадцяти дуже особливих каменів. Девіде, по телефону ви сказали, що не захоплюєтеся релігією, але, сподіваюся, ви знаєте, хто такий Мойсей.

Девід кивнув.

— Це я ще знаю.

— А його брат, Аарон — первосвященик?

— О ні, далі я — пас. — Девід уже засумнівався, чи варто було взагалі сюди приходити. Йому здавалося, що він щораз більше віддаляється від відповідей про імена, а рабин лише відволікає його розмовами про властивості коштовних каменів та про Біблію. Угамовуючи нетерпіння, він випадково глянув на камінь і раптом згадав, для чого передусім зберігав його всі ці роки — агат мав утримувати його від необачних учинків. Тож він змусив себе прикусити язик і слухати, що каже рабин.