TextBook Доки виконували його наказ, у залі панувала тиша.
На обличчі Імператора застиг вираз смертоносного чекання. Очі, які ніколи не знали страху, нарешті визнали його.
— Ваша Величносте, — сказав Пол, зауваживши, як вражено смикнулися м’язи на обличчі високої принцеси. Слова ці було промовлено атонально, з Бене-Ґессеритським контролем, і кожна нотка втілювала таку зневагу й презирство, яку тільки Пол міг укласти в них.
«А вона й справді проходила підготовку Бене Ґессерит», — подумав Пол.
Імператор прочистив горло й сказав:
— Можливо, мій шановний родич вірить, що тримає тепер усе під контролем. Але він навіть не уявляє, наскільки далекий від істини. Ви порушили Конвенцію, використали атомну зброю проти…
— Я використав атомну зброю проти елементу пустельного ландшафту, — перебив його Пол. — Він стояв у мене на шляху, а я так квапився на зустріч із Вашою Величністю, аби отримати пояснення щодо ваших вельми дивних дій.
— Просто зараз над Арракісом зібралася армада Великих Домів, — сказав Імператор. — Варто мені лише сказати слово, і вони…
— О, так, — знову перебив його Пол. — Ледве не забув про них. — Він просканував поглядом імператорську свиту і, натрапивши на обличчя двох гільдієрів, стиха запитав у Ґурні: — Оті два товстуни, одягнені в сіре, — агенти Гільдії?
— Так, мілорде.
— Ви двоє, — вказав на них Пол. — Забирайтеся звідси й негайно передайте повідомлення, щоб увесь той флот рушав додому. А після цього ви попросите мого дозволу…
— Гільдія не виконує ваших наказів! — гарикнув вищий із них. Вони з компаньйоном пробилися до бар’єра зі списів, який підняли перед ними за кивком Пола. Чоловіки виступили вперед, і вищий із них указав рукою на Пола: — А ви за свої дії можете потрапити під ембарго…
— Якщо я почую ще таку нісенітницю від когось із вас, — перебив його тираду Пол, — то накажу назавжди знищити виробництво прянощів на Арракісі.
— Ви збожеволіли? — запитав вищий член Гільдії і відступив на півкроку.
— Отже, ви вірите, що я маю силу зробити це, так? — запитав Пол.
На мить агент Гільдії поглянув у простір, а тоді:
— Так, ви здатні зробити це, але не варто.
— О, — кивнув сам собі Пол. — То ви обидва — лоцмани Гільдії, га?
— Так!
Нижчий лоцман мовив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „48“ на сторінці 9. Приємного читання.