Розділ «48»

— Як накажеш, Муад’Дібе.

Коли Стілґар відвернувся, Пол почув благоговійний шепіт фрименської варти:

— Бачиш? Він знав! Йому ніхто не казав, але він знав!

Тепер було чути, як наближається імператорський почет. Сардаукари наспівували марш, щоб підбадьоритися. Потім від входу долинув гамір і повз варту пройшов Ґурні Галлек, про щось поговорив зі Стілґаром і рушив до Пола з дивним виразом обличчя.

«Невже я втрачу й Ґурні теж? — дивувався Пол. — Так, як утратив Стілґара — втрачу друга, щоб отримати вірного?»

— У них немає метальної зброї, — мовив Ґурні. — Я особисто переконався. — Він роззирнувся по залі, зауваживши Полові приготування. — З ними Фейд-Раута Харконнен. Його відокремити?

— Облиш його.

— Ще там є агенти Гільдії, які вимагають спеціальних привілеїв. Погрожують накласти на Арракіс ембарго. Я пообіцяв передати вам їхнє повідомлення.

— Нехай собі погрожують.

— Поле! — зашипіла за ним Джессіка. — Він же говорить про Гільдію!

— Я їм зараз повириваю ікла, — відказав Пол.

Тоді він замислився про Гільдію: силу, яка так довго спеціалізувалася в царині космічних мандрів, що стала паразитом, не здатним існувати без життя, з якого вона й годувалася. Вони ніколи не наважувалися взяти до рук меча… а тепер і не мали змоги схопити його. Усвідомивши залежність своїх лоцманів від психоспектрального наркотику меланжу, вони могли захопити Арракіс, пережити мить слави й загинути. Натомість вони продовжували своє існування від однієї миті до іншої, сподіваючись, що моря, у яких вони плавають, породять нового пана, коли помре старий.

Лоцмани Гільдії, наділені обмеженим даром передбачення, ухвалили фатальне рішення: вони обрали спокійний, безпечний курс, який завжди вів до стагнації.

«Нехай же подивляться зблизька на нового пана», — подумав Пол.

— Ще там є Превелебна Матір Бене Ґессерит, яка стверджує, буцімто вона — подруга твоєї матері.

— У моєї матері немає друзів серед Бене Ґессерит.

Ґурні знову роззирнувся Великою залою, а тоді нахилився близько до вуха Пола.

— З ними Зуфір Хават, мілорде. Я не мав нагоди побачитися з ним наодинці, але він скористався нашою старою системою жестів і повідомив, що він працював із Харконненами, бо думав, що ви померли. Каже, що має лишитися з ними.

— Ти залишив Зуфіра поміж цих…

— Він сам цього захотів… і я гадаю, що так краще. Якщо… щось піде не так, він там, де ми можемо контролювати його. Якщо ж ні — маємо пару вух у таборі ворога.