Розділ «48»

— Хочеш, щоб я пішла, Муад’Дібе?

Він перевів на неї погляд:

— Пішла? Я ніколи тебе більше не відпущу.

— Нас більше нічого не пов’язує, — відказала Чані.

Довгу мовчазну мить Пол дивився на неї:

— Кажи мені тільки правду, моя Сіхає, — вона спробувала відповісти, але він приклав їй палець до вуст. — Те, що пов’язує нас, не розірвати, — сказав він. — А тепер уважно спостерігай, аби я міг потім усе побачити крізь призму твоєї мудрості.

Імператор і Правдомовиця вели тиху, але запеклу суперечку.

Пол звернувся до матері:

— Вона нагадує йому, що за угодою на трон має сісти Бене-Ґессеритка, а для цієї ролі готували Ірулан.

— Вони спланували це? — запитала Джессіка.

— Хіба це не очевидно? — гмикнув Пол.

— Я й сама бачу знаки! — огризнулася Джессіка. — Моє питання мало на меті нагадати тобі, щоб ти не намагався повчати мене в питаннях, яким я сама навчила тебе.

Пол глянув на неї і вловив холодний усміх на материних вустах.

Між ними схилився Ґурні Галлек:

— Нагадую вам, мілорде, що в тій купі є один Харконнен. — Він кивнув на темноволосого Фейда-Рауту, притиснутого до бар’єра зі списів ліворуч. — Ось той із примруженими очима, ліворуч. Обличчя зле, як я й казав. Ви колись пообіцяли мені, що…

— Дякую, Ґурні, — відказав Пол.

— Це на-барон… Барон тепер, оскільки старигань відкинув копита, — додав Ґурні. — Він згодиться для того, щоб я…

— А ти подужаєш його, Ґурні?

— Мілорд жартує!

— Суперечка між Імператором і Превелебною Матір’ю триває надто довго, як гадаєш, мамо?