Розділ «27»

— Хутко, — мовив Пол. — Невідомо, скільки ця піна стримуватиме пісок.

Джессіка видерлася до Пола, а він тим часом кинув іще дрібку прянощів у дірку й потрусив паракомпас. Піна знову потекла з нього.

Доки Пол вибудовував пінисту огорожу, Джессіка руками копала пісок, відкидаючи його вниз по схилу.

— Як глибоко? — видихнула вона.

— Близько трьох метрів, — відказав юнак. — І я можу лише приблизно визначити місце розташування. Можливо, нам доведеться розширити цю діру, — він ступив убік, провалюючись у нещільному піску. — Копай трішки вбік, не потрібно рухатися прямо вниз.

Джессіка послухалася.

Діра повільно ставала чимраз глибшою і вже навіть сягнула дна котловини, однак від рюкзака не було й сліду.

«Невже я помилився? — запитував сам себе Пол. — Це я запанікував і припустився помилки. Невже страх скалічив мої здібності?»

Він глянув на паракомпас. Лишилося менше ніж дві унції кислотного розчину.

Джессіка випросталася в дірі. Вона витерла щоку заплямованою піною рукою. Її очі зустрілися з Половими.

— Верхній схил, — мовив Пол. — А тепер — обережно. — Він додав іще дрібку прянощів у контейнер і налив трохи піни навколо рук Джессіки, яка почала обмацувати верхній схил діри. Коли перевіряла його вдруге, її долоні натрапили на щось тверде. Вона повільно витягнула лямку з пластиковою пряжкою.

— Більше не воруши його, — сказав Пол, стишивши голос до шепоту. — У нас скінчилася піна.

Стискаючи однією рукою лямку, Джессіка підвела погляд на сина.

Пол кинув порожній паракомпас на дно котловини й мовив:

— Дай мені другу руку. А тепер слухай уважно. Я потягну тебе вбік і вниз. Не відпускай лямку. Згори впаде небагато піску. Цей схил уже стабілізувався. Моя єдина мета — не дозволити твоїй голові опинитися під піском. Щойно діра заповниться, ми зможемо відкопати тебе й витягнути рюкзак.

— Ясно, — відказала вона.

— Готова?

— Готова, — вона стиснула пальцями лямку.

Одним ривком Пол наполовину витягнув Джессіку з діри, тримаючи її голову вище, коли піниста загата прорвалася й пісок покотився вниз. Щойно потік стих, Джессіка лишилася закопаною по пояс. Її ліву руку й плече й досі було заховано під піском, а підборіддя захищали складки Полового плаща. Плече боліло від покладеного на нього навантаження.

— Я тримаю лямку, — мовила жінка.