Розділ «45»

Але я боялася. Я смертельно боялася за Сайдонію. Мене лякав той факт, що Сигна знає правду про неї, тому я весь час поверталася до думки про вбивство Сигни. Але час іще не настав. У Тайруса був план: Сигна повинна померти від рук Рандевальда, а не моїх.

Одного дня, коли всі вдихали пари після служби у Геліосфері, я спіймала себе на думці, що спостерігаю за Сигною, яка йде кімнатою, і знову розмірковую, якими будуть можливі наслідки її вбивства. І тут я відчула чиюсь присутність біля себе. Я відсахнулася і з подивом усвідомила, що це був Енгвіш — масивний, темношкірий Діаболік Імператора.

— Його Високопреподобство бажає, щоб ви прийняли разом із ним пари у його приватному кабінеті.

— І він послав вас, а не Служницю, щоб запросити мене? — здивовано запитала я.

— Він дуже хоче прийняти пари з вами. Служниця не зможе передати нагальність ситуації.

Я кинула невпевнений погляд у бік Тайруса з Елантрою, і побачила, що вони вдихають ніжні хмари пари. І пішла за Енгвішем.

Імператор рідко користувався приватним кабінетом для вдихання парів. Він був соціальною істотою і не мав схильності до усамітнення. Однак сьогодні, увійшовши до тьмяної зали, я побачила, що Імператор сидить один, розвалившись на стільці, і вже встиг прийняти кілька флаконів.

— Ах, Сайдоніє Імпірінс. Присядь, — він вказав на подушку, що лежала на підлозі біля його стільця.

Я помітила Хезерда, який стояв у тіні за спиною Імператора й уважно спостерігав за мною.

Тож я перетнула кімнату й опустилася на подушку. Я подивилася на Імператора, сп’янілого від наркотиків, і подумала, що всього кілька тижнів тому я б не змогла сидіти так близько від нього і втриматися від того, щоб не напасти. Тепер, коли мені було відомо, що Сайдонія вижила, мій гнів і ненависть до нього охололи. Я була здатна відсторонено розглядати цю людину. Він був дядьком Тайруса, ворогом Тайруса, перешкодою, що стояла між Тайрусом і троном.

Крім того, він був людиною, чий вік і втома проступали на його оманливо молодому обличчі, він був параноїдальною, переляканою, розбещеною владою істотою і насправді навіть близько не був таким розумним, як його вороги.

— Бачу, мій племінник кинув вас.

Я швидко схилила голову.

— Так.

— Він сказав мені про своє бажання одружитися з Елантрою Пасус.

— Так я чула.

Він різко розсміявся, а потім зробив великий вдих з іншого флакона. На хвилину затамував подих, а потім видихнув пару.

— Мушу зазначити, що в нього поганий смак. Це змушує мене запитати себе, чи не божевільний він дійсно. У мене з’явилися сумніви.

Я підозріло поглянула на Імператора, не маючи зеленого поняття, чому я тут.

— Розумієте, — сказав Імператор, — я починаю думати, що Тайрус лише... вдавав із себе божевільного. Він занадто швидко змінився.