Розділ «6»

ПІСЛЯ ТОГО, як ми спробували безліч видів хімічних препаратів, настав час вивчення танцювальних па. Для кожної окремої події існував свій вид танцю, що виконувався в означених гравітаційних умовах. Оскільки я була більшою і сильнішою за Донію, то переважно виконувала роль ведучого партнера, але для мене не мало значення, яку партію танцювати.

Достатньо було раз побачити піруети у виконанні Сутери ну Імпірінс, щоб я запам’ятала і досконало опанувала рухи обох танцювальних позицій.

На черговому занятті ми відпрацьовували один із найскладніших танців Імператорського Двору під назвою «Жаба і Скорпіон». У цьому танку жінка робила низку швидких, атакуючих випадів, зображуючи скорпіона, а чоловік, своєю чергою, рвучко підстрибував і приземлявся, імітуючи рухи жаби. У другій частині скорпіон мав танцювати, послуговуючись переважно підтримкою жаби. Танцювальні па належало виконувати в зоні повної невагомості, однак у фортеці Імпірінсів не було куполу з нульовою гравітацією. Ми докладали максимум зусиль, практикуючись у залі з низьким рівнем гравітації — показники сягали лише однієї третьої від стандартної відмітки сили тяжіння. Я підкинула Донію в повітря і повинна була спіймати її, кола вона полетить вниз, але Сайдонія вислизнула з моїх рук.

Катастрофи не сталося. Вона спіткнулася, але, вхопивши мене за руку, відновила рівновагу, що в умовах низької гравітації вдалося їй доволі легко, однак я пережила сильний шок. Незважаючи на низький рівень гравітації, після підкидання Сайдонії в повітря мої руки продовжували тремтіти, і коли наші погляди зустрілися, стало зрозуміло: Донія це помітила.

Я почала більше спати в ті ночі, коли не проходила лікувальних процедур, бо для відновлення моєму тілу потрібен був відпочинок. Того вечора я провалилася в глибоке забуття і прокинулася, лише коли відчула, як Сайдонія трясе мене за плече.

Це вже було надто дивно. Зазвичай я прокидалася від найменшого звуку.

— Ти захворіла?

— Захворіла? — пробурмотіла я.

— Останнім часом ти сама не своя. Я не хотіла цього казати, але на тобі одяг висить, як на жердині. Немезідо, ти танеш на очах!

— Зі мною все гаразд.

— Думаю, нам слід викликати Лікаря Ізаруса.

— Єдине, що мені потрібно, — це хороший сон.

Тривога в очах Донії зростала з кожним днем. І от нарешті Мати-Засновниця вирішила, що я зменшила свої м’язи та кістки до прийнятного рівня. Я більше не могла похвалитися міцною статурою тигра, натомість, моє тіло витягнулось і я стала схожою на струнку рись. Тепер, принаймні, я могла зійти за звичайну дівчину. Надміру високу дівчину, але точно не за Діаболіка.

Я зітхнула з полегшенням, коли ін’єкції закінчилися. Сила повернулася до мене навіть більшою мірою, ніж я очікувала. Мені було важко займатися в залах із високим рівнем гравітації, але, принаймні, я знову могла проходити через ті зали. Навіть після систематичного зменшення об’єму скелетних м’язів, я залишилася набагато сильнішою за звичайну людину.

— Тобі буде складно, — зауважила Мати-Засновниця, коли я відпрацьовувала стійку на руках на бильці її дивана. — Було б краще, якби ми зробили тебе ще слабшою. Тобі доведеться приховувати свою міць. Більше не влаштовуй подібних демонстрацій.

— Ви хотіли побачити, на що я здатна, — нагадала я їй, повільно піднімаючи руку вгору і балансуючи на іншій. Хоч я й не була такою само сильною, як раніше, моє тіло стало легшим, що компенсувало втрату частини м’язової тканини. — Слід було збрехати вам про мої нинішні фізичні можливості?

Вона спостерігала, як я опускаюся на диван, а потім знову повертаюся у стійку на руках. Коли я дивилася на неї згори вниз, Мати-Засновниця мала дивний вигляд і здавалася майже старою.

— Більше ніяких тренувань, навіть коли ти залишаєшся на самоті. У Хризантеміумі скрізь є очі, і всі наші зусилля виявляться марними, навіть якщо ти просто зробиш стійку на руках.

Я дивилася на неї через завісу волосся, що спадало мені на обличчя і відчувала приємний жар у руках, але... вони тремтіли. Раніше, коли я виконувала подібні вправи, такого не траплялося.