Розділ «28»

ТРИВОГА стисла мої легені в міцних лещатах. Вони ведуть сюди Невені, вірогідніше за все для страти. Вони вб’ють її прямо на наших очах, а потім... потім, без сумніву, спокійно продовжать свій обід.

Я вчепилася пальцями в біцепс Тайруса. Він запитально поглянув на мене, піднявши свої світлі брови. Я потилицею відчувала погляд Хезерда, але решта були зайняті своїми справами: Енгвіш чатував двері, тоді як Імператор з матір’ю перешіптуючись відійшли в куток. Якщо є якийсь шанс врятувати Невені, я повинна негайно поговорити з Тайрусом наодинці. Я повинна вивести нас обох подалі від Діаболіків. Я не могла поговорити з Тайрусом тут, бо вони почули б кожне моє слово.

Був інший спосіб.

Я нахилилася до Тайруса.

— Цить, — сказала я і погладила рукою його шию та широкі плечі, що виявилися на диво м’язистими. Він насупився. Тепер він дивився на мене впритул, і моє серце пропустило удар, а потім серцебиття прискорилося. Я не знала, як це зробити. Усе має виглядати переконливо.

Я торкнулася губами його губ.

На мить він застиг. Я впала у відчай. Я сильніше притиснула свій рот до його рота. Зрозумій мене. Зрозумій, негайно.

Він повільно торкнувся мого обличчя, ніжно провів мозолястими пальцями по моїй щоці, майже запитально. А потім, здається, зрозумів. Він взяв на себе ініціативу, його губи почали рухатися, поцілунок став ніжнішим, більш переконливим. Його губи пестили мої, потім він почав цілувати мою щоку, поки нарешті не торкнувся мого вуха.

— Усе гаразд? — видихнув він.

Я зарилася обличчям у його волосся. Він користувався якимсь пряним ароматом.

— Ні, — прошепотіла я.

Тоді він відсунувся і натягнув на обличчя посмішку. Взявши мене за руку, він піднявся з-за столу.

— Вельмишановна Панна фон Імпірінс і я маємо... поговорити на одинці, — сказав він людям за столом, які не слухали його. Хезерду, кам’яний вираз обличчя якого залишився незмінним, він хтиво підморгнув.

Тайрус вивів мене з кімнати у завішений шторами передпокій, який освітлювався лише відблисками каміну. У передпокої стояв піднос з післяобідніми релаксантами: лотками кольорових порошків і флаконами з наркотичними інгалянтами.

Тайрус торкнувся моєї щоки й нахилився до мене, його голос був ледве чутним.

— Я знаю, що дівчина Сагну — твій друг, але я нічим не можу допомогти.

— Має бути якийсь спосіб її врятувати, — я схопила його за туніку. — Якщо Ви не зможете нічого для неї зробити, тоді ніхто не зможе.

Тайрус прибрав пасмо волосся з моїх очей, а потім провів пальцем по вилиці, ймовірно, роблячи це для камер безпеки.

— Це дуже важливо для тебе.