Розділ «8»

КОЛИ корабель, що мав відвезти мене до Хризантеміуму, прибув до фортеці, Ексцеси висипали на палубу як неконтрольована, бурхлива маса, і хаос їх голосів затопив простір навколо.

— ...то це і є маєток Імпірінсів...

— ...мені завжди було цікаво подивитися, який він...

Донія нетерпляче смикнула мене за рукав, привертаючи до себе увагу. Вона зазирнула мені у вічі, і в мене всередині утворилася невідома до цього часу порожнеча. Можливо, я бачу її в останній раз.

Безсумнівним було одне: добігали останні хвилини, коли я можу бути собою. Тільки-но ми вийдемо до Ексцесів, я стану Сайдонією Імпірінс.

— Якби я могла вибрати кого-небудь у Всесвіті, щоб бути мною, — боязко прошепотіла Донія, — я б обрала тебе, Немезідо.

Впродовж останніх днів мого перебування у фортеці Сайдонія повністю присвятила себе процесу перевтілення моєї особи у справжню Вельмишановну Панну. Вона захопилася цим заняттям навіть більше, ніж її матір. Разом ми вибрали мені новий колір волосся, зупинившись на темно-коричневому відтінку, і змінили тон шкіри на бронзовий. Вона обрала вигнуту форму брів й імплантувала довгі чорні вії, щоб підкреслити новий, зелений колір моїх очей. Її порадам про те, як стати кращою спадкоємицею Імпірінсів, не було кінця. Ночами Сайдонія переповідала мені кожну незначну дрібницю, що пригадувала про дітей Вельмишановного панства, з якими спілкувалася під час галактичних форумів — на випадок, якщо я зустріну когось із них у Хризантеміумі.

Форму свого носа я, звісно, залишила без змін.

Донія приклала долоні до моїх щік.

— Ти неймовірна, — на її обличчі промайнула тінь тривоги. — Повертайся, будь ласка.

Я накрила її долоні своїми руками. Єдина людина у всьому Всесвіті, яка є сенсом мого існування.

— Я повернуся.

Почулися голоси, і ми відсторонилися одна від одної. У кімнату у супроводі кортежу зі Служниць повільною ходою зайшла Мати-Засновниця. Вона була єдиною, хто проводжав мене. Сенатор поспіхом попрощався зі мною напередодні.

— Ходімо, Сайдоніє, — мовила Мати-Засновниця, взявши мене під руку.

Вона почала називати мене так, щоб я призвичаїлася до нового імені. Я не була настільки легковажною, як вона вважала, до того ж, у присутності Донії це звернення звучало якось неправильно. Коли Мати-Засновниця повела мене геть, я обернулася і востаннє поглянула на Сайдонію.

— Не забудь, що я розповідала тобі про Ексцесів, — прошепотіла Мати-Засновниця мені на вухо.

— Я пам’ятаю.

Ексцеси були зовсім не схожими на Сутеру ну Імпірінс (чию смерть ми видали за нещасний випадок, що трапився у загонах для тварин. Тушу застреленого звіра доставили з найближчої зірки, оскільки Мати-Засновниця знала, що Сутера хотіла б, аби її поховали за традиціями Геліоніки). Вони також не походили на Лікаря Ізаруса нан Імпірінса — сімейного терапевта. Церемонімейстр Етикету та Лікар були Ексцесами, які вірили в імперську систему, стали її частиною і здобули власне місце в ній. Вони вірою і правдою служили Імпірінсам, довівши тим самим свою відданість, і заслужили найменування «ну» та «нан», що символізували їх приналежність до слуг родини жіночого та чоловічого родів.

Ці Ексцеси, на відміну від Сутери й Ізаруса, отримували гроші за надані послуги. Вони були вірними не родині Імпірінсів, а валюті, яку їм платили за службу їй.