Розділ «2»

Діаболік

УВЕЧЕРІ ТОГО ДНЯ всі домочадці — люди і Служниці — зібралися в Геліосфері під прозорим куполом, розміщеним на верхніх ярусах орбітальної фортеці. Скільки Мати-Засновниця не благала Сенатора, він ніколи не відвідував служби, окрім тих випадків, коли в них були гості. Сьогодні Сенатор з’явився для проформи, навіть не приховуючи від Інквізитора своєї самовдоволеної посмішки.

Урешті-решт, Інквізитор щойно провів ретельну інспекцію фортеці і не знайшов нічого вартого уваги Імператора. Розумна людина не стала б зловтішатися, але Сенатор був дурнем.

На час служби Мати-Засновниця всадовила Інквізитора на почесне місце позаду сім’ї. У цілковитій тиші всі спостерігали, як над схилами планети сходить зірка. Прозорі, як кришталь, вікна заломлювали промені світла, розсіюючи і направляючи їх у задані точки — туди, де в приміщенні стояли дзеркала. На якусь мить усі промені зійшлися в одній точці — церемоніальній чаші в центрі кімнати. Проміння запалило олію всередині посудини. Усі зосередили свої погляди на палаючій чаші. А коли зірка рушила далі, ідеальний кут падіння променів змістився, і все навколо освітило яскраве сяйво вогнів. Почалося благословення.

— І тоді, за допомогою нашої новонародженої зірки, ім’я якій Геліос, — мовив вікарій, піднімаючи палаючу чашу, — Живий Космос вирішив запалити іскру життя на планеті Земля і породив наших вельмишановних предків. Це відбулося в ту далеку епоху, коли зірки були лише віддаленими точками посеред безмежної пітьмі. У ті дні люди жили в невігластві й усе життя присвячували поклонінню уявним божествам, яких вони створили за своєю подобою, бо були не спроможні пізнати істинну божественність Всесвіту.

Я обвела поглядом кімнату, зауваживши напружену настороженість на обличчі Матері-Засновниці і погано приховану зневагу на обличчі Сенатора. Тоді я поглянула на Інквізитора, який свердлив очима спину Сенатора, потім — на Донію, чиї широкі карі очі були прикуті до чаші, поки вікарій виголошував історію генезису людей. Сайдонія завжди надміру захоплювалася розповідями про походження людства із сонячної системи, про сонце і про Геліос, який годував перших людських істот.

Вона була набожною. Тільки-но мене придбали, Донія намагалася й мене навернути у віру Геліоніки: приводила на службу і просила вікарія благословити світлом зірок свого Діаболіка. Я ще не в повній мірі осягнула ідею Живого Космосу і душі, але сподівалася, що мені дарується благословення, бо Сайдонія бажала цього для мене.

Вікарій відмовився це робити. Він заявив Донії, що в мене немає душі, яку можна благословити.

— Діаболіки — це творіння рук людських, а не Живого Космосу, — сказав вікарій. — У них немає божественної іскри, яку можна освітити космічним світлом. Ця істота може спостерігати за благословенням з поваги до вашої сім’ї, але ніколи не зможе брати в ньому безпосередньої участі.

Поки вікарій говорив, на його обличчі, так само, як і на обличчі Матері-Засновниці, застиг дивний вираз. Я лише нещодавно почала розрізняти людську міміку, але цей вираз обличчя впізнала навіть тоді — то була абсолютна відраза. Їм була огидна сама думка, що Діаболік може бути благословенний їхнім божественним Космосом.

Чомусь від згадки про вирази їхніх облич, мої нутрощі зводило навіть тепер, коли я слухала вікарія. Тож я вирішила продовжити спостереження за Інквізитором — людиною, яка повідомить деталі свого візиту Імператору. Одне його слово може стати вироком для Сенатора фон Імпірінс, якщо Інквізитор вирішить, що Імпірінси недостатньо набожні. Гірше того, його слово може стати вироком для Сайдонії.

Якщо з нею щось трапиться, будь-що, я вистежу цього чоловіка і вб’ю його: про всяк випадок я запам’ятала його зарозумілі й холодні риси обличчя.

Монотонний голос вікарія звучав доти, доки зірка милостиво не опустилася за схили планети. Світло в Геліосфері згасло. Лише в чаші продовжував горіти вогонь: для того, щоб загасити його, вікарій накрив її глиняною кришкою.

У темряві запанувала глибока тиша.

Потім одна зі Служниць знову ввімкнула світло. Спочатку з геліосфери вийшли люди — Імпірінси, Інквізитор і вікарій, опісля — я і Служниці.

Сенатор провів Інквізитора до дверей відсіку, навіть не запропонувавши йому залишитися на ніч у фортеці, як того вимагали правила хорошого тону. Я йшла за ними на безпечній відстані, і мій гострий слух вловив слова, сказані ними на прощання.

— То який вердикт? — різко запитав Сенатор. — Я достатньо благочестивий для Імператора? Чи ви теж бажаєте назвати мене «Великим Єретиком»?

— Саме ваша манера поведінки і ображає Імператора. — відповів Інквізитор. — І я не думаю, що Імператор помітить якісь покращення. Щойно мені здалося, ніби ви вихваляєтеся ненависним ім’ям, яким вас нарекли! Єресь небезпечна, Вельмишановний, тому я раджу вам остерігатися.

— Сенатор. Називайте мене Сенатор.

— Звісно, Сенаторе фон Імпірінс, — його слова прозвучали як насмішка.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діаболік» автора С. Дж. Кінкейд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи