Розділ «45»

— Дякую, Ваше Високопреосвященство, — мовила Елантра, опускаючись перед ним на коліна. Вона дозволила йому закріпити шпильку у своєму волоссі — публічне визнання її об’єктом любові Тайруса.

Я повільно пішла з танцювального майданчика з опущеною головою, як і належало покинутій коханці. Дивно, але грати свою роль було все легше і легше. Мені стало погано, коли я побачила задоволений вираз обличчя Елантри, до якої турботливо торкався Тайрус, хоча я й знала, що це лише фарс.

Натовп розступався, сахаючись від мене, як від хворої на чуму. Більше не буде раболіпних візитів до моєї вілли з наміром заслужити мою прихильність. Я маю бути вдячна принаймні за це. Я поглянула на Вельмишановну Пані Сигну, коли Тайрус з Елантрою вийшли на танцпол. Знову заграла музика. Обличчя Сигни виражало холодне задоволення, її тонкі пальці охопили бильця трону. У ту мить вона мала вигляд справжнього володаря, на відміну від світловолосого чоловіка, який танцював унизу біля її ніг.

Я змусила себе поглянути на Тайруса з Елантрою, які кружляли на паркеті. Через кілька хвилин мій шлунок заспокоївся. Це тільки акторська гра. Я знала, що він зараз відчуває. Немає причин сумніватися в ньому. Поки вони танцювали, Елантра блаженствувала, насолоджуючись своїм тріумфом, очі Тайруса на мить спіймали мої і ми обмінялися поглядом, у якому читався лише нам відомий секрет.

Це все, що я могла зробити, аби не посміхнутися.

Я відчула на собі чийсь важкий погляд і повернулася, щоб зустрітися очима з Вельмишановною Пані Ситною. Вона поманила мене пальцем.

Хвилину я вагалася, питаючи себе, чого їй іще від мене треба, але потім пройшла через натовп, схиливши голову, як зневажена, принижена коханка. Нарешті я підійшла до підніжжя трону й приклала її долоні до своїх щік.

Вона забрала руки з моїх долонь і погладила моє волосся, огортаючи мене солодким ароматом парфумів.

— Молодець, моя люба. Ти виглядаєш як покинута коханка, — вона уважно роздивилася мене. — Так багато почуттів на обличчі Діаболіка! Яке дивне видовище.

Я не знала, що відповісти на це.

— Я рада, що вам сподобалася моя гра.

— Твоя гра. Так, — вона видавила посмішку. Очі Сигни дивилися занадто пильно й проникливо на її ідеально гладкому обличчі в обрамленні каштанового волосся. — Знаєш, про що я розмірковую відтоді, як дізналася правду про тебе?

Я насторожено підняла очі.

— Про що?

— Про твого Церемоніймейстера Етикету.

Моє серце зупинилося.

— О, так, — промовила Сигна, побачивши, як кров відлила від мого обличчя, — Церемоніймейстер Етикету, яка ховається на твоїй віллі, виглядає по справжньому молодою і так несхожа на Сутеру ну Імпірінс, яка мешкала в Хризантеміумі кілька десятиліть тому. Про що вона тільки думала, погоджуючись на участь у державній зраді й видаючи Діаболіка за Спадкоємицю Сенатора?

Я зціпила зуби, моє серце шалено калатало.

— Вона не має жодного уявлення про те, хто я така. Вона ніколи не бачила мене до того часу, як наважилася прилетіти сюди, щоб утішити мене.

— Невже? Але ти сама казала, що вона навчала тебе етикету.