Розділ «40»

НА РАНОК, до початку Великих Змагань, було призначено засідання Сенату. Я знала, як мала проголосувати, щоб не засмутити Імператора: я повинна була погодитися на ухвалення резолюції про підвищення податків для Ексцесів із прикордонних планет. За словами Донії, Ексцеси з тих територій традиційно платили нижчі податки, оскільки проживали на небезпечних окраїнах Імперії.

Але нині, як усім було добре відомо, скарбниця Імператора спорожніла. Йому потрібні були гроші, щоб поповнити нерозважливо розтрачене багатство кількох поколінь Імператорів Домітріанів — багатство, яке він фактично втратив. Навіть ті, хто раніше були захищені від податків, нині відчули на собі тягар утримання членів королівської родини.

Перед початком зборів Служниця Тайруса передала мені маленький клаптик паперу, на якому були прописані інструкції щодо подальших дій.

Проголосуй проти резолюції.

Тож я проголосувала так, як сказав Тайрус.

Я була не єдиним Сенатором, хто зробив це. Коли я обвела поглядом кімнату, то запитала себе, скільки із цих людей проголосували проти, виконуючи інструкції Тайруса. Це був сміливий крок, враховуючи нещодавно влаштовану чистку, тож вони могли піти на подібний ризик тільки будучи впевненими, що хтось захистить їх від наслідків, які на них очікують за непокору Імператору.

Для Рандевальда фон Домітріана це справді стане потужним ударом.

Мене цікавило, скільки ще ударів завдасть Імператору Тайрус, перш ніж той відповість.

Після голосування я сіла в магнітний трамвай і поїхала до Картьєр Стретч — кронштейну, що розташовувався на протилежному боці від Берневал Стрітч. Це судно було менш занедбаним і призначалося для мандрівок, у які відправляються шукачі пригод: корабель являв собою поєднання прекрасних садів, штучних струмків і великої кількості небесних куполів. У самому кінці кронштейна розмішувався найбільший небесний купол із великими вікнами, з яких було видно гоночний трек.

Поряд зі мною йшли Сенатори, які теж прямували на змагання, і по дорозі спокійно розмовляли про події, що трапилися п’ять років тому, — про пілотів, їхні екіпажі й сім’ї, які були страчені після того, як Імператор програв усі свої гроші. Ніхто не заздрив пілоту, на якого Імператор поставить цього року.

Мабуть, Великі Змагання відбувалися щоразу, коли шість зірок системи розташовувалися настільки близько одна від одної, що до них можна було дістатися на кораблі. Судна змагалися за те, хто перший зробить петлю навколо кожної із них на максимальній швидкості, підлетівши якомога ближче. Шістдесят гонщиків — переважно Ексцеси, яких спонсорували Вельмишановні Пани, — роками готували кораблі й відточували свої навички для участі в цих змаганнях. Вони зліталися з усіх куточків Імперії, щоб поборотися за великий горщик — грошову винагороду, на яку можна було купити невеличкий місяць.

У минулі роки спонсором заходу виступав Імператор. Цього разу ним став Тайрус. Коли рік тому він запропонував це, його великодушність здавалася жестом доброї волі стосовно Імператора, бо тоді Тайрус викликав менше підозр, і ще не заявив привселюдно про скрутне фінансове становище Імператора. Тепер цей жест більше нагадував ляпаса й здавався умисною, публічною насмішкою над Імператором, бо доводив, що Тайрус був більш спроможним.

Я сиділа поряд із Тайрусом на літаючій платформі, що була призначена для осіб королівської крові. Пальці Тайруса були складені будиночком, його м’язисті руки спиралися на підлокітники крісла. Елантра разом зі своєю сім’єю була на нижній платформі, де сиділи більшість Вельмишановних Панів. Вона відправила Тайрусу кілька блискучих посмішок, одну з яких він повернув, але здавалося, був надто зайнятий власними думками, щоб помітити її подальший флірт.

Натовп навколо нас гудів від захвату. Тайрус не пошкодував грошей на забезпечення хімічними релаксантами і виділив кошти на послуги лікарів — на випадок передозування. Служниця подала нам піднос.

Я зробила вигляд, що з цікавістю оглядаю його вміст; очікувалося, що я теж спробую частування.

Ніякого алкоголю. Ніяких опіатів. Нічого, що мало седативну дію. Тільки амфетаміни й ейфорійні засоби для підвищення концентрації уваги.

Я крадькома поглянула на Тайруса, розмірковуючи, чи не навмисне він заборонив деякі речовини.

Посмішка Тайруса робила його схожим мені ледачого кота. Він нахилився до мене і тихо промовив:

— Я хочу, щоб люди запам’ятали цей день. Щоб не було нічого, що затьмарює розум.