Розділ «15»

— Мені подобаються дні настурції, — сказала старенька.

Чай виявився надто гарячим, щоб його пити. Медсестра сьорбала свій крихітними ковтками.

— Ледь змогла отримати сьогодні окріп, — поскаржилася вона Беатріс. — Стільки мороки. Вони роблять чай перестояним. Постійно їм про це кажу. А вони не слухають.

— О, вся прислуга однакова, — відповіла Беатріс. — Я вже припинила нагадувати — це безнадійно.

Старенька помішувала чай ложкою, її погляд блукав десь дуже далеко. Як би я хотіла знати, про що вона думає!

— В Італії погода була гарна? — поцікавилась медсестра.

— Так, було дуже тепло, — відповіла я.

Беатріс розвернулася до бабусі.

— Вона каже, що під час їхнього медового місяця в Італії була чудова погода. Максим добряче засмаг.

— А чому Максим сьогодні не приїхав? — запитала старенька.

— Люба, ми ж вам казали. Максим поїхав до Лондона, — роздратовано нагадала Беатріс. — На якийсь званий обід. Джайлз також туди поїхав.

— О, зрозуміло. Чому ж ти сказала, що Максим був у Італії? — запитала стара леді.

— Він там був, бабусю. У квітні. А тепер вони повернулись у Мендерлей.

Знизавши плечима, вона поглянула на медсестру.

— Містер і місіс де Вінтер тепер у Мендерлеї, — повторила та.

— Цього місяця там так гарно, — сказала я, посуваючись до Максимової бабусі ближче. — Зараз саме цвітуть троянди. Треба було вам кілька привезти.

— Так, я люблю троянди, — невиразно промовила стара, а тоді, зблизька придивляючись до мене своїми каламутними блакитними очима, запитала: — А ви також живете в Мендерлеї?

Я ковтнула клубок у горлі. На короткий час запала тиша. Беатріс порушила її своїм гучним роздратованим голосом:

— Бабусю, люба моя, ви ж прекрасно знаєте, що вона тепер там живе. Вони з Максимом одружилися.

Я зауважила, що медсестра поставила свою чашку з чаєм і кинула швидкий погляд на стареньку. Та втомлено опустилася на подушки, посмикуючи шаль, у неї почали тремтіти губи.