Розділ «ТЕМА 7. МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СКОТАРСТВІ»

де па — необхідна кількість доїльних апаратів; КХ — кількість дійних корів у технологічній групі, голів; X — середня тривалість видоювання однієї корови, хв (орієнтовно 9-10 хв при доїнні у доїльні відра і 6-8 хв при доїнні у молокопровід); Тн — тривалість разового доїння технологічної групи, хв (за зоотехнічними вимогами Тн тах < 90-120 хв).

Для нашого прикладу це складе: па = 15 х 8/120 = 1 апарат.

Кількість доїльних апаратів або станків доїльного майданчика, які може обслужити оператор без простоїв і перетримки їх на вим'ї, розраховуємо за залежністю:

де п — кількість доїльних апаратів або станків, які може обслужити оператор; Хд — середня тривалість доїння апаратом без участі оператора (автоматичне доїння), хв, яка не має бути більшою 4-6 хв; Хшг — час для виконання машинно-ручних допоміжних операцій (підключення і надівання доїльних стаканів, заключний масаж і машинне додоювання, знімання доїльних стаканів і перехід від однієї корови до іншої — орієнтовно 35-105 секунд); Хг — час на виконання ручних допоміжних операцій (підмивання, витирання, масаж вим'я, здоювання перших цівок молока, перенесення доїльного апарата. Ці витрати часу досягають при доїнні у доїльні відра 3-4 хв, у молокопровід — 2-3 хв, на доїльному майданчику — 0,8-1 хв), хв.

16. Кількість операторів машинного доїння для обслуговування дійного стада ферми розраховуємо за залежністю:

де Бґ — розрахункова кількість операторів машинного доїння для ферми, осіб; К — середньорічна кількість продуктивного поголів'я корів на ферми, голів; Хг — час на виконання ручних допоміжних операцій, хв; Хшг — час для виконання машинно-ручних допоміжних операцій, хв.

Середньорічна кількість продуктивного поголів'я корів на фермі складає, залежно від розподілу отелень по місяцях року, 82...87% або в частках одиниці 0,82...0,87. Кількість продуктивного поголів'я можна брати з табл. 156, графа 4, віднявши від суми кількість сухостійних корів. Для нашого прикладу потреба операторів складе:

Бг = 336 х (3 + 1,75)/ 120 = 13,3 = 13 операторів.

При використанні доїльного майданчика потребу операторів визначають через продуктивність конкретної доїльної установки і тривалість її роботи впродовж доби.

17. Наступним етапом визначаємо продуктивність технологічної лінії первинної обробки молока на фермі. При цьому слід виходити із концепції, що молоко повинно оброблятися в потоці за схемою: одержання —> очищення —> охолодження -> зберігання. Принцип потоковості слід враховувати при розрахунках погодинної продуктивності молочного обладнання, яке необхідне для прифермської молочарні. Продуктивність лінії визначають за залежністю:

де Пл — продуктивність технологічної лінії первинної обробки молока на фермі, кг/год; к1 — коефіцієнт нерівномірності надходження молока впродовж року, визначається відношенням максимального місячного до величини середньомісячного надою за рік по фермі; к2 — коефіцієнт нерівномірності добового надою (при триразовому доїнні в межах — 0,45...0,50, при дворазовому — 0,55...0,60); Мт — товарність молока (у частках одиниці), або у відсотках; Кл — середньорічна кількість дійних корів по фермі, голів; N — надій на дійну корову за рік, кг (обидва показники беремо із табл. 154 "Розрахунок виробництва молока на фермі"; Тл — тривалість одного доїння, годин (не більше 2 годин).

Для нашого прикладу продуктивність технологічної лінії складе:

Пл = 1,06 х 325,3 х 6989 х 0,45 х 0,92/365 х 2 = 1367 (кг/год.)

Визначивши продуктивність технологічної лінії, підбирають відповідне обладнання для її забезпечення. Для своєчасного і якісного охолодження одержаного молока визначають потребу холоду за залежністю:

де 0_г — годинна потреба холоду для ферми, кДж/год.; С — теплоємність молока, кДж/кг °С (становить 3,92); іп — температура молока перед охолодженням, °С; Ік — температура молока після охолодження, 0С; д — втрати холоду в навколишнє середовище (кДж/год.). Знаходиться в межах 5...10 % від Пл х С (іп - ік).

Для нашого прикладу вона дорівнюватиме:

С = 1367 х 3,92 х (36 — 4)+17148 = 188624 (кДж/год.).

Враховуючи годинну потребу холоду і продуктивність холодильних машин, визначають їх потребу для ферми.

18. Після цього встановлюємо, відповідно до продуктивності, маси тіла та фізіологічного стану норми годівлі, тобто потребу корів в енергії і інших елементах живлення. Визначити потребу корів в елементах живлення можна двома шляхами. Перший шлях — це встановлення відповідно до маси тіла і продуктивності корів максимального споживання сухої речовини, та розрахунок потреби в елементах живлення згідно з нормативами їх концентрації у сухій речовині раціону. Другий шлях — встановлення потреби в елементах живлення згідно з розробленими нормами годівлі для корів відповідної маси тіла і продуктивності (додатки А...Ж, К...Т). Для визначення корів в енергії і елементах живлення (табл.160) показники маси тіла корів беремо із завдання, а молочної продуктивності із розподілу надоїв по місяцях лактації. Для сухостійних корів рівень годівлі повинен бути таким, як у корів з середньодобовим надоєм 8...10 кг молока.

19. Для того щоб розробити раціони, які забезпечать заплановану продуктивність тварин, необхідно знати фактичну поживну цінність кормів. Розробляємо таблицю встановленої поживності кормів (табл. 161), які будуть використовуватися у розрахунках. У виробничих умовах для цього відбирають середні проби кормів, відправляють у лабораторії, де і визначають їх фактичну поживну цінність. Результати цих аналізів використовують при розробці раціонів. За умов виконання завдань за матеріалами, наданими викладачем, поживну цінність кормів можна брати з матеріалів монографії "Теорія і практика нормованої годівлі великої рогатої худоби " (за ред. В.М. Кандиби, І.І. Ібатуліна, В.І. Костенка, 2012), або іншого подібного.