Розділ «ТЕМА 7. МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СКОТАРСТВІ»

Після кожного стравлювання урожайність трави знижується, тому площі загінок на кожне нове випасання коригують. При урожайності пасовища 80 ц/га (8 т/га) тваринами може бути спожито: за першим стравлюванням — 4 т/га, за другим — 2,5, за третім — 1,5 т/га.

Для нашого прикладу розрахуємо площі загінок при першому стравлювання пасовища:

Бзі = 60 х 42 х 3/1000 х 4 = 1,9 (га); 8з2 = 30 х 40 х 3/1000 х 4 = 0,9 (га); Ззз = 105 х 47 х 3/1000 х 4 = 3,7 (га); 834 = 201 х 42 х 3/1000 х 4 = 6,3 (га);

24. Далі складаємо річний баланс кормів (табл. 175), розрахунки якого потрібні для визначення завдань агрономічній службі із виробництва та фінансовій — із закупівлі кормів. Він є основою для формування структури посівних площ по господарству, у тому числі, розрахунку структури кормового клину.

Основою для розрахунку балансу кормів є річна потреба в кормах. Річна потреба в кормах становить суму потреби кормів на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди. При складанні балансу кормів, окрім фактичної річної потреби худоби в кормах необхідно враховувати ще й страховий фонд та втрати кормів при зберіганні.

Річний баланс кормів для ферми з виробництва молока

Страховий фонд — це кількість кормів, що можуть бути використані в період несприятливих кліматичних умов або період неврожаю. Слід зазначити, що для страхового фонду можуть бути використані лише ті корми, які зберігаються один рік і більше. Страховий фонд формують у розмірі 10 % від річної потреби для грубих та концентрованих і 15-20% — для соковитих кормів.

Для кормів, що будуть вироблені в господарстві необхідно планувати певні втрати їх при зберіганні. Вони мають свої особливості у кожному окремому господарстві та різняться по роках і залежать від умов заготівлі та зберігання Щоб розрахувати потребу земельних угідь, необхідно кількість запланованих для виробництва кормів поділити на врожайність відповідних кормових культур. При визначенні потреби земельних площ для заготівлі силосу і сінажу, слід зробити перерахунок необхідної кількості даних кормів на зелену масу шляхом множення на коефіцієнти 1,2-1,25 (для силосу) та 1,35 (для сінажу).

25. Для забезпечення оптимальних умов утримання корів розраховуємо потребу підстилки для всього поголів'я ферми на добу і на осінньо-зимовий та весняно-літній періоди (табл. 176). Оскільки зона розташування господарства — Лісостеп, то підстилкою буде солома. Нормативи внесення підстилки беремо з даних наведених у ВНТП -АПК-01.05 "Скотарські підприємства" або іншого подібного довідника. У зв'язку з тим, що у господарстві планується використання доїльної установки молокопровід, нормативи внесення підстилки визначаємо для прив'язного утримання корів.

Потреба підстилки для поголів'я ферми

Добову потребу для поголів'я групи визначаємо множенням добової норми на кількість тварин у виробничій групі. Щоб визначити потребу підстилки на той чи інший період, необхідно її добову норму помножити на середньорічне поголів'я тварин у тій чи іншій групі та на тривалість періоду. Сума потреби підстилки для всіх груп на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди та потреби для початкового внесення в приміщення на вигульні майданчики та для створення лігва на пасовищі дасть річну її потребу.

Оскільки шар підстилки у стійлі при постановці корови в стійло має становити 5 см, а розмір стійла (1,8 х 1,2 м) — 2,16 м2, початковий об'єм соломи у стійлі повинен бути (0,05 м х 2,16 м2) 0,108 м3. Маса соломи такого об'єму становить (0,108 м3 х 50кг/м3) 5,4 кг. Таким чином на кожну тварину, яка ставиться в стійло окрім поточних витрат підстилки для її заміни необхідно вносити додатково 5,4 кг соломи. Кількість тварин, які надходять в кожну з груп дорівнює річній кількості отелень. Загальна кількість тварин, яких буде поставлено в усі групи дорівнює річній кількості отелень помноженій на кількість виробничих груп (418 отелень х 4 групи = 1672 голови). Потреба у підстилці для поголів'я, яке надходить в групи становить (1672 голови х 5,4 кг) 9028,8 кг, або приблизно 90,3 ц.

Сумарна річна потреба підстилки становитиме 2488,9 ц, з яких 1429,2 ц — потреба для щоденного внесення на осінньо-зимовий період, 969,4 ц — потреба для щоденного внесення у весняно-літній період і 90,3 ц — початкове внесення соломи у стійла.

26. Для нормального перебігу технологічного процесу важливо знати також потребу ферми у воді (табл. 177). її визначаємо, виходячи з добової нормативної витрати води (л/добу) для корів: всього 100 л, у т.ч. 85 л холодної, 15 л гарячої.

Визначаючи добову потребу у воді для виробничої групи, необхідно кількість тварин у групі помножити на добову норму води для однієї тварини.

При розрахунках річної потреби води, середньорічну кількість тварин у виробничій групі множимо на добову норму витрат води на одну голову та на кількість днів року.

Знаючи добову потребу гарячої води, можна визначити скільки і які водонагрівальні прилади необхідно мати, щоб забезпечити технологічно правильне виконання операцій у процесі. Оскільки перерви у надходженні води для напування і виконання інших технологічних операцій небажані, необхідно знати її максимальну добову, годинну та секундну потребу. Ці показники визначаємо із виразів:

Де Сдсл шах — максимальна добова потреба води, л; Сдоб Ф — середньодобові витрати води на фермі, л; К1 — коефіцієнт добової нерівномірності потреби води (А"і=1,1...1,3).

Для нашого прикладу: Сдс^ шах = 39600 х 1,2 = 47520 (л).

де QroS. шах — максимальна годинна потреба води, л; К2 — коефіцієнт погодинної нерівномірності потреб води (К2 = 2,0...2,5, для пасовища — 5,0). Таким чином на фермі для нашого прикладу: