Розділ «ТЕМА 6. ПЛЕМІННА РОБОТА У СКОТАРСТВІ»

бугай-поліпшувач — бугай, що пройшов оцінку за власною продуктивністю та якістю потомства і отримав комплексний селекційний індекс Б — 101,1 і вище;

бугай нейтральний — бугай, що пройшов оцінку за власною продуктивністю та якістю потомства і отримав комплексний селекційний індекс Б — 99,1 — 101,0;

бугайпогіршувач — бугай, що пройшов оцінку за власною продуктивністю та якістю потомства і отримав комплексний селекційний індекс Б — 99,0 і менше;

підконтрольне стадо — стадо великої рогатої худоби м'ясного напряму продуктивності (далі — племінне стадо), яке належить суб'єкту племінної справи у тваринництві, котрий має статус племінного заводу (репродуктора) або претендує на присвоєння такого статусу і маточне поголів'я якого використовується з метою отримання бугайців для випробування;

1.2. Інструкція визначає порядок та нормативні показники одержання, оцінки та відбору племінних бугаїв м'ясних порід і поширюється на суб'єктів племінної справи у тваринництві, що займаються розведенням м'ясної худоби.

1.4. Оцінка племінних бугаїв складається з таких етапів:

- попередньої оцінки новонароджених та відбору в 210-денному віці за генотипом, масою тіла, конституцією та екстер'єром;

- визначення племінної цінності за власною продуктивністю у віці 12 місяців;

- визначення племінної цінності за якістю потомства на підставі результатів власної продуктивності їх синів у 12-міс. віці, з доповненням показниками м'ясної продуктивності після контрольного забою не менше трьох синів у віці 15 місяців.

1.7. Результати оцінки використовують під час складання каталогів бугаїв, державних книг племінних тварин, розробки та коригування програм селекції за породами, планів племінної роботи.

2.1. Матерями ремонтних бугайців мають бути корови з племінного ядра підконтрольного стада, з міцною конституцією, не нижче І класу за комплексом ознак, віком не старше 10 років.

2.2. Батьками ремонтних бугайців мають бути бугаї-поліпшувачі або бугайці, що оцінені за власною продуктивністю і отримали комплексний селекційний індекс А понад 110,1.

2.3. Ремонтних бугайців, отриманих від замовного підбору, ідентифікують і реєструють відповідно до чинного законодавства. До 210-денного віку їх вирощують у племінних стадах, а потім реалізують (передають) контрольно-випробувальним станціям.

2.5. Ремонтні бугайці до 210-денного віку повинні пройти офіційну класифікацію (оцінку) за типом будови тіла, генетичну експертизу походження та оцінку за станом здоров'я і розвитком статевих органів та досягати вимог не нижче І класу відповідно до "Інструкції з бонітування".

2.7. На випробування за якістю потомства ставлять одночасно не менше трьох бугаїв однієї породи, від кожного з них відбирають 10 — 15 синів.

2.8. Акт відбору ремонтних бугайців у 210-денному віці для випробування за власною продуктивністю (табл. 97), Відомість оцінки ремонтних бугайців у віці 210 днів (табл. 99, Акт відбору ремонтних бугайців для випробування за якістю потомства (табл. 98) та Відомість оцінки ремонтних бугайців (табл. 100) оформлюють контрольно-випробувальні станції на основі даних зведеної інформаційної бази даних племінних тварин. Ремонтних бугайців, яких ставлять на випробування за якістю потомства, обов'язково фотографують.

3. Оцінка бугайців за власною продуктивністю.

3.1. Ремонтних бугайців племінного стада при досягненні ними 210-денного віку зважують і беруть проміри, передбачені для форми племінного обліку №1-м'яс, та реалізують (передають) у контрольно-випробувальні станції. Після місячного карантину та адаптації тварин до типового раціону їх ставлять на оцінку за власною продуктивністю, яку проводять з 8-ми до 12-місячного віку.

3.2. Загальний рівень годівлі бугайців має бути науково обґрунтованим і розрахованим на забезпечення середньодобового приросту в межах 1200 г і вище залежно від породи і віку. Утримання бугайців — безприв'язне-групове, у приміщенні з достатньою кількістю підстилки за оптимальної температури та відносної вологості повітря.

3.3. У 12-міс. віці бугайців оцінюють за масою тіла, висотою в крижах, косою довжиною тулуба, обхватом грудей та обхватом мошонки. Індивідуальне зважування тварин проводять два дні поспіль до годівлі і беруть середнє значення показника.