Особливої гостроти і актуальності проблема суїциду набуває в Україні, коли загострилися соціальні, економічні і ідеологічно-ціннісні протиріччя в сучасному українському суспільстві [105].
Першим дослідником, який визначив основи сучасної суїцидології, був французький соціолог Е. Дюркгейм. В фундаментальному дослідженні "Самогубство" він стверджував, що аутоагресивну поведінку слід пояснювати, враховуючи зовнішні обставини, насамперед особливості суспільства. У відповідності до його поглядів існує три типа суїцидів. Багато актів аутоагресії є егоїстичними, і самознищення в цих випадках обумовлено тим, що індивід почуває себе відчуженим і ізольованим від суспільства, родини і друзів. Нерідко трапляються і анемічні самогубства, які є наслідком невдач у пристосуванні людини до змін в суспільстві, які призводять до порушень взаємного зв'язку особистості і соціальної групи. Вони різко зростають під час суспільно-економічних криз, але й зберігаються і в періоди соціального благополуччя, коли у людей виникає необхідність адаптації до нових умов життя. Останній вид аутоагресії Е. Дюркгейм називає альтруїстичним. Це суїцид, який здійснюється людиною, якщо авторитет соціуму або групи подавлює її власну его-ідентичність, і вона жертвує собою у благо суспільства, заради якої-небудь соціальної, релігійної чи філософської ідеї.
Засновник індивідуальної психології А. Адлер вважав, що бути людиною – це насамперед відчувати власну неповноцінність. Життя – це прагнення до мети, яка може не усвідомлюватися, але спрямовує всі вчинки індивіда і формує життєвий стиль. Відчуття неповноцінності виникає в ранньому дитинстві і засновано на фізичній і психічній безпорадності, яка підтримується різними дефектами. Для людини екзистенційно важливо відчувати спільність з іншими людьми. Тому на протязі життя вона знаходиться в пошуку боротьби з комплексом неповноцінності, його компенсації або гіперкомпенсації. Індивід реалізується в прагненні до самоствердження, влади, яка виступає провідною силою людської поведінки і робить життя осмисленим.
Суїцидальна поведінка є слідством соціально-психологічної дезадаптації особи в умовах мікросоціального конфлікту. Це результат взаємодії ситуаційних і особистісних факторів.
Як відомо, суїцидальна поведінка вмотивована усвідомленим бажанням людини скоїти самогубство, позбавити себе життя. Самогубство є крайнім виявом аутоагресії, свідоме, умисне самопозбавлення життя. Феномен суїцидальної поведінки в загальнопсихологічному аспекті традиційно тлумачиться як поведінка людини, спрямована на аутодеструкцію. Оскільки самосвідомість людини детермінується суспільством, до якого вона належить, то дисбаланс між особистісний і соціальним в її психоструктурі призводить до поведінкових відхилень, зокрема за певних обставин навіть до суїциду.
Суїцидальними людьми в цілому керують амбівалентні почуття. Вони відчувають безнадійність і в той же час сподіваються на спасіння. Часто бажання за і проти самогубства настільки урівноважуються, якщо близькі в ці хвилини проявлять турботу, тепло і чуйність, то ваги можуть накренитися в бік вибору життя. Саме тому дуже важливо знати під час бесіди з суїцидальною людиною про особі ключі і застережливі ознаки самогубства.
В. Рибалка, визначає наступні види суїцидальної поведінки
Неусвідомлюване самогубство. Окрім усвідомлюваних суб'єктом мотивів його дій, вчинки людини можуть бути спричинені неусвідомлюваними потребами, які утворюють основу несвідомої сфери психіки людини. За однією з гіпотез, ризикована гра є проявом неусвідомлюваного прагнення до смерті внаслідок посиленої дії інстинкту смерті.
Самогубство, як ризикована гра і ризикована безпечність. Окремі люди схильні до екстремальних розваг з ризиком для життя та здоров'я. Такі ігри можуть завершитися фатально. Особи, які грають зі смертю, усвідомлюючи наслідки, очікують на захоплення, визнання інших людей, нерідко отримують задоволення від страху, який супроводжує їх екстремальну поведінку. Ризиковану поведінку апатичних, безтурботних і легковажних осіб відповідно до її психологічної сутності називають ризикованою грою, ризикованою безпечністю.
Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство – маніакальне самогубство, самогубство меланхоліків, самогубство під впливом нав'язливих ідей та імпульсивне самогубство.
Самогубство психічно нормальної людини з наступними формами суїцидальної поведінки:
• а) демонстративно-шантажна форма суїцидальної поведінки:
– завершені і незавершені самовбивчі дії;
– поведінка суїцидентів із тривалим і сталим прагненням до смерті;
– можливий суїцид, суїцидна гра, провокації агресії на себе;
• б) внутрішні та зовнішні форми суїцидальної поведінки:
– внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри;
– зовнішні форми: суїцидальні спроби та завершені суїциди.
О. Банщикова на підставі типів, виділених Е. Дюркгеймом, говорить про наступні типи суїцидів [176].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з особами, які схильні до суїциду“ на сторінці 1. Приємного читання.
