Соціальна робота з групами – сукупність методів, які використовуються з метою надання людині допомоги через передачу групового досвіду для розвитку її фізичних та духовних сил. Нині 6-10% соціальних працівників використовують цей метод як основний.
Групові методи в соціальній роботі почали застосовуватися наприкінці XIX ст.
Перевага групової роботи над індивідуальною – отримання "додаткового продукту" за рахунок досягнення та використання так званого синергетичного ефекту: результат групової роботи переважає просто суму результатів роботи її окремих членів, учасники почувають себе комфортно, впевнено, їхня активність підвищується і, як результат, відбувається якісний стрибок. Синергетичний ефект здійснюється за рахунок поділу праці, спеціалізації, кооперації, інтеграції. Стійкій синергетичний ефект досягається на етапі достатньої зрілості групи.
Згідно з документами Комітету з питань практичної роботи Національної асоціації соціальних працівників США групова робота використовується:
• з виправною метою, коли справа стосується одного або декількох членів;
• для попередження соціальних дисфункцій;
• для забезпечення нормального розвитку окремих членів групи;
• для утвердження особистості;
• з метою навчання і виховання почуття громадянськості;
• для здійснення однієї мети чи для всіх цих цілей одночасно.
В даний час теоретична база соціальної роботи з групами складається з положень таких шкіл, як теорія поля, теорія соціального обміну, психоаналіз. Основним для всіх групових теорій є положення про неможливість відділення людини від її оточення. З цієї точки зору людину можна розглядати як відокремленого індивіда тільки в обмеженому фізіологічному сенсі. Люди живуть, діють, відчувають, шукають сенс життя і домагаються задоволення бажань тільки в ході соціальної взаємодії головним чином в групі.
У рамках теорії поля група розглядається як спільність індивідів, що рухається до своєї мети, сили поза групою і даної групи впливають на напрям її руху, сприяючи або перешкоджаючи йому.
Теорія соціального обміну являє собою додаток деяких ідей біхевіоризму до групового тексту. Відповідно до даної теорії, люди вступають у взаємодію, чекаючи винагороди і в той же час готові допомагати чимось взамін.
Існують різноманітні класифікації аналізованих груп: відкриті і закриті, короткострокові і довгострокові, чоловічі і жіночі, змішані, дитячі та дорослі, інші. У відкриті, наприклад, дозволяється входження нових членів будь-який час протягом існування групи. Закриті ж включають тільки тих, хто відібраний при формуванні групи [103].
Прийнято виділяти два основних типи груп: створені спеціально для роботи з їх членами і вирішення внутрішньогрупових проблем (внутрішньо орієнтовані), і створені для досягненні ЯКОЇСЬ ЗОВНІШНЬОЇ по відношенню до групи мети.
Внутрішньоорієнтовані групи, у свою чергу, поділяються на два типи:
• націлені на нормальний розвиток своїх членів (групи соціалізації);
• групи, мета яких – виправлення відхилень, що виникли в ході передувала соціалізації (групи ресоціалізації).
Кожен з цих типів груп, у свою чергу, диференціюється залежно від завдань, які вирішуються в ході роботи з групою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології групової роботи“ на сторінці 1. Приємного читання.
