Проблема визнання осіб, які практикують одностатеві сексуальні відносини, стоїть дуже гостро у сучасному суспільстві, де господарює думка про те, що людина повинна відчувати потяг у сексуальному плані лише до представників протилежної статі та мати лише гетеросексуальні полові акти. Інші прояви сексуальної активності прийнято вважати патологічними, "ненормальними".
Поняття "сексуальні меншини" є загальним збірним терміном, утвореним за принципом схожості з термінами "національні меншини" (представники неголовної національності чи етносу), "політичні меншини" (представники опозиції).
Термін "сексуальні меншини" передбачає, що люди, які практикують одностатеві сексуальні відносини, не є патологічними та не є відхилом від встановленої норми. Він вказує на законність, правомірність та некримінальність боротьби сексуальних меншин за свої права.
Треба зазначити, що поняття "сексуальні меншини" не включає у себе групи осіб, чиї сексуальні потяги визначаються медициною як девіантні. Також сюди не відносять осіб, реалізація сексуальних схильностей яких відбувається не за взаємною згодою двох дорослих правоздатних осіб, тим самим порушуючи права інших людей, тварин чи кримінальне законодавство. Прикладами таких сексуальних відносин можуть виступати зоофіли (особи, які мають сексуальний потяг до тварин), некрофіли (особи, які мають потяг до сексуальних дій з трупом) чи педофіли (особи, які мають потяг до сексуальних дій з дітьми).
Окрім гетеросексуальності, виділяють дві такі сексуальні орієнтації: бісексуальність та гомосексуальність.
Бісексуальність – це орієнтація, яка визначається як емоційний, романтичний (платонічний), еротичний (чуттєвий) та сексуальний потяг до осіб як своєї, так і протилежної статі, не обов'язково у рівній ступені и не обов'язково одночасно.
Термін "гомосексуальність" був запропонований у 1869 році угорським лікарем Бенкертом та означає перевагу представників своєї статі у якості сексуального партнера, об'єкта еротичного потягу та/чи любовних відносин. У широкому сенсі гомосексуальність визначається як один з видів сексуальності людини, який складається з сексуального потягу до осіб своєї статі, усвідомлення себе як особи гомосексуальної орієнтації і сексуальної практики з особами своєї статі. Аналізуючи більш широке поняття гомосексуальності, ми бачимо, що воно передбачає не тільки потяг людини до осіб своєї статі, але й усвідомлення цього потягу та прийняття його як природнього своїй натурі. Тобто людина повинна сама визнати свою схильність до осіб своєї статі. До гомосексуалів відносяться геї (чоловіки-гомосексуали) та лесбіянки (жінки-гомосексуали).
Трансгендери – це індивіди, які неухильно прагнуть змінити свою стать на протилежну. їх існування йде ще з давніх часів, але вони сприймалися як божевільні та були за межею як соціальної, так і медичної свідомості. І лише у 1966 році американцю Г. Бенжаміну вдалося переконати медичну громадськість, що в них немає психічного захворювання. Дослідник зумів доказати, що мова йде про специфічну форму психосексуального розладу, при якому тіло людини є достатньо здоровим та являє собою ознаки однієї статі, а психіка (здорова з точки зору психіатрії) належить людині іншої статі, що виражено у його поведінці та стилі життя, звичках та іншому.
Хоча проблема щодо визнання правового статусу осіб, що надають перевагу одностатевим сексуальним стосункам, існує вже давно, в Україні досі немає певного законодавства, яке б регулювало питання сексуальних меншин. Згадки про права цієї категорії населення можна знайти лише в окремих документах, більшість з яких було прийнято за необхідністю виконувати умови перебування України у Раді Європи.
Одним із документів, підтриманих Україною на міжнародному рівні, є прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи "Рекомендації щодо заходів для подолання дискримінації на основі сексуальної орієнтації та тендерної ідентичності". Документ рекомендує країнам-членам ради Європи низку заходів щодо удосконалення законодавства і політики для забезпечення прав людини у таких сферах, як трудові відносини, свобода асоціацій та мирних з'їздів, приватне та сімейне життя, трудова сфера, освіта, охорона здоров'я, спорт, врахування фактору гомофобії при розслідувані правопорушень та ін.
Підтримка Україною цього документу означає, що наша країна вперше на міжнародному рівні визнала, що сексуальна орієнтація не може бути основою для дискримінації. Це є справжнім кроком вперед до створення правової держави, яка є однією з цілей здійснення соціальної політики нашої країни.
Щодо внутрішніх законотворчих актів, які розповсюджуються на території України, то, проаналізувавши їх, не можна говорити про значне покращення стану сексуальних меншин та прийняття певних законів для їх захисту [164].
У квітні 2011 року, спираючись на План дій щодо лібералізації візового режиму з ЄС від 09.06.2010 р., був розроблений власний Національний план, відповідно з яким у серпні 2011 року Міністерство юстиції винесло на громадське обговорення Стратегію боротьби з дискримінацією. Але проект цього декларативного документу, як і низка більш ранніх антидискримінаційних норм українського законодавства, не згадує відкрито сексуальну орієнтованість та тендерну ідентичність як ознаку, за якою була би заборонена дискримінація в Україні, ховаючи її за формулюванням "інші ознаки". Сам Закон про боротьбу і запобігання дискримінації в Україні був прийнятий 6 вересня 2012 року, і знову сексуальна орієнтованість та тендерна ідентичність була вмішена у понятті "інші ознаки".
Розглядаючи питання захисту прав осіб, які надають перевагу одностатевим сексуальним відносинам, не можна обійти стороною і сферу охорони здоров'я. 15 січня 2011 року вступила в силу редакція Закону України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ". Цей закон значно посилює пропаганду "морального способу життя" та "традиційних сімейних цінностей" у порівнянні з безпечною сексуальною поведінкою (п/п 6 та 14 п. 1 ст. 4), що вказує на консервативний погляд уряду у цьому питанні. Але разом з тим держава гарантує реалізацію послідовної політики, у тому числі інформаційної, яка буде спрямована на "формування толерантного ставлення та неприпустимість дискримінації людей, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ". У пункті З статті 4 Закону забороняється дискримінація чоловіків, які практикують секс з чоловіками, як людей, які належать до групи підвищеного ризику інфікування ВІЛ. Тому можна побачити, що уряд робить кроки на шляху визнання прав сексуальних меншин та намагається запобігти дискримінації за ознакою соціальної орієнтованості.
Розглянувши та проаналізувавши різноманітні законодавчі акти, можна сказати, що в Україні на сучасному етапі потрібно розширювати та більш детальніше розглядати питання, які стосуються прав сексуальних меншин. Але потрібно звернути увагу на те, що головна проблема стримування та уповільнення розв'язання цього питання на державному рівні є не стільки неможливість прийняття відповідних законодавчих актів, скільки закладене у підсвідомості людей несприйнятгя осіб, що надають перевагу одностатевим сексуальним стосункам. Більшість нормотворчих актів, які можуть розширити права гомосексуалів навіть у малих межах, сприймаються громадськістю ворожо. Тому перш за все політика держави має бути спрямована на зміну уявлень людей про сексуальні меншини в більш позитивне русло.
Відповідно до особливостей сприйняття спільнотою людей, практикуючих одностатеві сексуальні відносини, їх напівлегальним становищем в суспільстві, однією з найпоширеніших технології соціальної роботи з людьми, практикуючими одностатеві сексуальні відносини, є індивідуальне консультування.
Зважаючи на психологічні проблеми таких людей, що зумовлені відношенням близьких і соціума до їхніх сексуальних вподобань, воно має більш виражений психологічний аспект. При індивідуальному консультуванні треба завжди пам'ятати проте, що потреба гомосексуалів у допомозі визначається не фактом їх сексуальної орієнтації, а саме їх становищем у суспільстві. Гомосексуали по більшій частині бояться бути відкинутими суспільством та родиною, що тягне за собою цілу низку психологічних проблем.
Одна з проблем, які виносяться на індивідуальному консультуванні, може бути прийняття себе та своєї ідентичності гомосексуалом. Ця проблема виникає через внутрішню гомофобію клієнта. Фактично гомосексуали разом з усвідомленням того, що вони "інакші" за інших людей, усвідомлюють і те, що вони можуть бути відкинуті суспільством, що в результаті разом з виникненням почуття сорому, провини, приводить до значних труднощів у самосприйнятті.
Зважаючи на всі ці проблеми, які виникають у клієнта в процесі усвідомлення себе, необхідно підтримувати у клієнта почуття власної гідності, відчуття цінності своєї особистості, своїх потреб та переживань, а також допомагати систематизувати уявлення клієнта про своє "Я" з включенням у них знань про свою сексуальну орієнтацію – фактично, це означає сприяти формуванню повноцінної і внутрішньо несуперечливої сексуальної та тендерної ідентичності клієнта.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з сексуальними меншинами“ на сторінці 1. Приємного читання.
