"Протестні" форми суїцидальної поведінки виникають в ситуації конфлікту, коли об'єктивна його ланка ворожа або агресивна по відношенню до суб'єкта, а сенс суїциду полягає в негативній дії на об'єктивну ланку. Помста – це конкретна форма протесту, нанесення конкретного збитку ворожому оточенню. Дані форми поведінки припускають наявність високої самооцінки і самоцінності, активну або агресивну позицію особи з функціонуванням механізму трансформації гетероагресії в аутоагресію.
Сенс суїцидальної поведінки типу "заклику" полягає в активації допомоги ззовні з метою зміни ситуації. При цьому позиція особи менш активна.
При суїцидах "уникнення" (покарання або страждання) суть конфлікту – в загрозі особовому або біологічному існуванню, якій протистоїть висока самоцінність. Сенс суїциду полягає в уникненні нестерпності наявної загрози шляхом самоусунення.
"Самопокарання" можна визначити як "протест у внутрішньому плані особистості"; конфлікт по перевазі, внутрішній при своєрідному розщеплюванні "Я", інтеріорізації і співіснуванні двох ролей: "Я-судді" і "Я-підсудного". Причому сенс суїцидів самопокарання має дещо різні відтінки у випадках "знищення в собі ворога" (так би мовити, "від судці", "зверху") і "спокутування провини" ("від підсудного", "знизу").
Якщо в попередніх чотирьох типах мета суїциду і мотив діяльності не співпадали, що давало підстави кваліфікувати суїцидальну поведінку як дію, то при суїцидах "відмови" виявити помітну розбіжність мети і мотиву не вдається. Інакше кажучи, мотивом є відмова від існування, а метою – позбавлення себе життя.
Дослідники і практики в сфері кризового втручання в ситуацію суїцидальної поведінки клієнта виділяють декілька основних груп факторів:
• суїцидальна спроба і загроза;
• ситуаційні фактори;
• сімейні фактори;
• емоційні фактори (депресія);
• порушення поведінки;
• соціальні групи і фактори "ризику".
Суїцидальна спроба і загроза. Здійснення людиною раніше спроби самогубства є важливим предиктором наступного закінченого суїциду. Самим кращим знаком розпізнання, який свідчить про наміри людини, є спроба, яка виступає насамперед як крик про допомогу і демонстрація внутрішнього конфлікту. При цьому більшість суїцидентів кажуть про свої наміри і демонструють свою потребу в допомозі з боку значимих і близьких людей.
Ситуаційні фактори. Стресова ситуація робить людей більш сприйнятливими до самогубства. В кризисних обставинах вони втрачають всі перспективи і орієнтири, і під загрозою опиняється їх виживання. Прогнози на майбутнє вважаються безнадійними і песимістичними.
Сімейні фактори. До них відносять емоційні порушення в міжособистісних стосунках між членами родини. Від особливостей сімейного оточення залежить прояв потенціалу самознищення. Суїцид не можливо вивчати без контексту соціального оточення конкретної людини. Обов'язково слід приймати до уваги актуальні потреби, цілі і прагнення її близьких. Важливо розуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, але й емоційний клімат сім'ї.
Емоційні фактори. Емоційні порушення виступають одними з основних показників можливості суїциду. Будь-який раптовий особистісний конфлікт завжди є серйозним попередженням. Більшість потенційних самогубць страждають від депресії.
Порушення поведінки. До найбільш поширених порушень поведінки, які можуть свідчити про потенційність суїциду є алкоголізм, наркоманія, розлади в прийомі їжі (анорексія, булімія), неможливість контролювати свою життєву ситуацію.
Соціальні групи і фактори "ризику". Наступні фактори ризику повинні бути встановлені для тих, у кого виявляється потенційність суїциду:
• спроби і загрози самогубства;
• суїциди в сім'ї;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з особами, які схильні до суїциду“ на сторінці 2. Приємного читання.
