Клієнт повинен мати можливість в будь-який час подзвонити консультанту, щоб той міг контролювати його емоційний стан.
При високій вірогідності суїциду слід прийняти міри застереження – проінформувати близьких клієнта, обговорити питання про госпіталізацію.
Консультант не повинен дозволяти клієнту маніпулювати собою через загрозу самогубства.
Консультант не повинен забувати, що він не завжди може спинити самогубство клієнта. Найбільшу відповідальність за власні дії несе сам клієнт. Консультант лише професійно відповідальний за припинення реалізації суїцидальних намірів.
Консультант повинен знати специфіку консультування осіб, які мали спробу здійснити самогубство. Консультування спрямоване на припинення прагнень до суїциду, які ще залишаються після невдалої спроби. Виділяють три етапи консультування: в гострій фазі, в фазі одужання і після одужання. Особливо значима робота консультанта в двох перших фазах.
Під час першого контакту після невдалого суїциду на перший план виступають унікальність ситуації і самопочуття "самогубця-невдачника".
Людина, яка пережила максимальну напругу душевних сил, розуміє, що не вмерла, але обставини, які її привели до спроби піти з життя, залишилися. Момент пробудження – початок нового етапу життя цієї особи. Час першого контакту не повинен обмежуватися, клієнту потрібно дозволити виговоритися. Від консультанта, який зустрічається з таким клієнтом, потребується відкритість, зосередження і віддача власних душевних сил. Мається на увазі більше чим обов'язок консультанта. Після спроби самогубства клієнт максимально ранимий, він чітко відчуває внутрішній стан консультанта. В першій фазі не слід починати обговорення основного конфлікту і лише поступово можна перейти до причин і психосоматичного смислу самогубства. Саме консультування повинно бути спрямоване на зменшення тривоги і безнадії.
Аналіз досліджень в сфері суїцидології дозволив виділити декілька основних груп факторів суїцидальної поведінки: суїцидальна спроба і загроза; ситуаційні фактори; сімейні фактори; емоційні фактори (депресія); порушення поведінки; соціальні групи і фактори "ризику".
Основними мотивами суїцидальної поведінки є: переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим; реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання (кохання без взаємності), ревнощі; переживання пов'язані зі смертю одного з батьків, розлучення батьків; почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою; страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням; страх перед покаранням; любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність; почуття помсти, погроз, шантажу; бажання привернути до себе увагу, викликати жаль.
Факторами суїцидальної поведінки можуть виступити соціально- психологічні особливості особистості, такі, як: адаптація, самоприйняття, прийняття інших, емоційна комфортність, інтернальність, прагнення до домінування, ескапізм, самооцінка, тривожність, емоційна нестійкість, імпульсивність, емоційна залежність, хвороблива самолюбність, самостійність, наполегливість, безкомпромісність, фруструрованість.
Технологічні особливості соціальної роботи із людьми, схильних до суїциду, полягають у наступному.
Визначальним етапом соціальної роботи із суїцидальною поведінкою є діагностика проявів на когнітивному, емоційному і поведінковому рівнях; основною технологією соціальної роботи із суїцидальною поведінкою є соціальна і психологічна профілактика; розробка профілактично-корекційної програми роботи з людьми схильними до проявів суїцидальної поведінки передбачає діагностичний, корекційний і супроводжувальний етапи; соціальна робота може здійснюватися в комплексі індивідуальних і групових методів.
Технології соціальної роботи з особами без постійного місця проживання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з особами, які схильні до суїциду“ на сторінці 6. Приємного читання.
