Соціальна діагностика – найважливіший компонент соціальної технології та сфера діяльності практичного соціального працівника. Технологія соціальної діагностики включає принципи, алгоритм процедур і способів перевірки різних методів дослідження соціальних процесів. В основі діагностики лежить проблема аналізу та узагальнення факторів, що характеризують соціальний розвиток людини, соціальних груп, суспільства.
Практично соціальна діагностика використовується в різних галузях життя і діяльності людей.
Фахівець соціальної роботи є автором або учасником прикладних психолого-педагогічних, соціологічних, економічних обстежень, займається консультуванням у вирішенні соціальних проблем, корекцією і реабілітацією, формами і методами терапевтичного впливу і т. д. Але найчастіше в діяльності соціального працівника діагностика виступає в якості вихідної, цілком самостійної сфери діяльності. З соціальної діагностики стану клієнта повинні починатися і нею ж закінчуватися дії соціального працівника. Як область практики, вона орієнтована на професійні знання та вміння, пов'язані з практичним застосуванням певних процедур, прийомів і методів.
При проведенні діагностичних обстежень певна технологія звільняє дослідника від суб'єктивістського підходу, відображає рівень компетентності спеціаліста і адекватно висловлює конкретну соціальну ситуацію [158].
Соціальна діагностика вирішує типові для неї завдання, до яких відносяться:
• виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку та поведінки клієнта;
• визначення ступеня розвиненості різних властивостей, їх вираженості в кількісних і якісних показників;
• опис діагностованих особливостей клієнта, коли це необхідно;
• ранжирування специфічних властивостей клієнта.
У технології соціальної діагностики виділяють певні процедурні етапи:
• знайомство з клієнтом, постановка задач, виділення складу діагностованих ситуацій, параметрів ситуації, вибір основних показників та критеріїв;
• вимірювання та аналіз показників;
• формулювання і оформлення висновків по діагнозу.
Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворювальної практики в циклі: діагноз – прогноз – програма – впровадження.
Будучи важливим технологічним інструментом, вона перш за все збагачує кадри соціальних служб теоретичними і емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми та перспективи їх розвитку.
Незалежно від застосовуваних методів, будь-який технологічний процес в соціальній діагностиці має подібну структуру, окремі елементи якої змінюються в залежності від конкретних умов.
Початковим етапом його завжди є скарга клієнта або його близьких, заява працівника правоохоронного органу, педагога або ін., тобто поява соціальної проблеми. Сам індивід, який є центром уваги такої проблеми, може не усвідомлювати її наявності (дитина, розумово відстала людина, алкоголік або наркоман, що не розглядає свій стан як життєве утруднення або не знає, що може звернутися за допомогою). Тому працівники соціальних служб не можуть обмежуватися рішенням проблем виключно тих клієнтів, які звернулися до установи соціального обслуговування, при всіх організаційних та інших складнощі до функцій соціального працівника входить виявлення соціальних проблем.
Якщо наявність важкої життєвої ситуації констатувати досить просто, то, як правило, зовсім не просто визначити її сутність, причини і шляхи виходу з неї. Практика показує, що далеко не всі клієнти мають навички серйозного соціального аналізу, більшість з них привчені до пошуку простих, однозначних відповідей на складні питання або використовують зручні форми ілюзій, самообману для пояснення своїх труднощів. Тому наступний етап діагностичного процесу – збір і аналіз даних про соціальну ситуацію. На цьому етапі спеціаліст використовує два типи дослідницьких методів: історико-генетичні і структурно- функціональні.
Історико-генетичні методи покликані визначити час, джерела і причини зародження соціальної проблеми, простежити ступінь її прояву на різних стадіях життя клієнта. Цілий ряд соціальних патологій має спадкову природу або, принаймні, соціально успадковується. Якщо ми в даний час не можемо однозначно сказати, чи є зв'язок пияцтва й алкоголізму індивіда з пияцтвом його батьків або прабатьків результатом вроджених біологічних передумов, успадкованих від попередніх поколінь, або це вплив сімейного способу життя, то спадкування особистісних рис, які сприяють алкоголізму (інфантильність, конформність і т.д.), не підлягає сумніву. Успадковуються багато захворювань, у тому числі психічні. Вроджені передумови обумовлюють темперамент, багато які з рис характеру, інтелектуальний статус індивіда.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальна діагностика як технологія соціальної роботи“ на сторінці 1. Приємного читання.
