Бездомність – явище, притаманне людству на всьому протязі його існування. Але особливо широко воно поширюється в періоди соціальних потрясінь і стихійних лих; воєн, голоду, повеней, землетрусів, кризових процесів в тих чи інших країнах. Нині воно притаманне як розвиненим, так і слаборозвиненим країнам. Не є винятком і Україна.
Безпритульні (бездомні, безхатченки) – це категорія осіб без постійного місця проживання. До них можуть належати особи, які мешкають у не призначених та не пристосованих для проживання місцях, а також особи, які у нічний час проживають у притулку для бездомних. Згідно із "Соціологічною енциклопедією",безпритульність має два значення :"1) відсутність у індивідів або сімей постійного житла, що робить неможливим ведення осілого способу життя, й повноцінне соціальне функціонування; 2) стійкий тривалий стан побутової невлаштованості, що не дає змоги людині задовольнити власні потреби" [193].
Більшість бездомних (70%) – це чоловіки (така статистика простежується не лише в Україні, але й у цілому світі). Переважно, це особи працездатного віку від 30-49 років (54,5%). Старші люди віком від 50 років складають 38 %, молоді – лише 7,5%. Більшість безпритульних мають середню спеціальну – 39%, або середню освіту 28%. З вищою освітою – 17,5% .Більшість бездомних розлучені – 56%, або неодружені – 19%. Одружених – 15%, ще 9% – вдови або вдівці. Тільки незначна частина проживає у громадянському шлюбі.
На проживання більшість безпритульних заробляє за допомогою збору вторинних ресурсів (52%). Серед інших джерел заробітку будівництво та вантажні роботи – 27%, жебракування – 10,5 %, пенсію – 11%.
Більшість безпритульних та бездомних влітку ночують на вулиці – 27%. Така сама кількість – у друзів, знайомих, родичів. 12,5% – у під'їздах і підвалах. На вокзалах ночує 9% бездомних, ще 8% – на дачах, у закинутих будівлях – 6,5, у лікарнях – 5.5%, на горищах 5%, у електричках 2.5%.
Одними з основних причин безпритульності – особистий вибір, в'язниця, проблеми у сім'ї, утрата роботи, махінації з нерухомістю. За оцінками до третини українських бездомних втратили свої домівки через тюремне ув'язнення. Деякі бездомні продали житло чи його незаконно відібрали шахраї. Інші безхатченки потрапляють на вулицю через сімейні негаразди. Найбільше це стосується дітей. Також, безпритульні опиняються на вулиці через втрату роботи. В основному, це люди з провінціальної місцевості, які шукають кращої долі в місті.
Бездомність як соціальна проблема визначається відсутністю у людини "дому", але вона не зводиться лише до наявності помешкання для житла, притулку чи даху над головою. За умови, що соціальні послуги для бездомних спрямовані лише на надання притулку чи місця для ночівлі, вирішення проблеми бездомності неможливе. Бо, маючи дах над головою, дому людина все ж таки не має. Наявність дому дає змогу реалізувати соціальні права, передовсім права на власність. Крім загальних причин, найбільш характерними причинами проблеми бездомності та бродяжництва для багатьох країн уданий час є:
• недостатня кількість житла, брак дешевого житла;
• безробіття, що обумовлює відсутність засобів для оплати житла;
• малоприбуткових багатьох сімей і окремих громадян;
• соціальне здоров'я суспільства (наявність душевнохворих, осіб з поведінкою, що відхиляється, наркоманів, алкоголіків;
• нездорові відносини в сім'ї; положення осіб, що вийшли з місць заключения);
• слабкі можливості реалізації соціальних програм, націлених на надання матеріальної та іншої допомоги малозабезпеченим сім'ям, групам ризику і т.д.
Також доцільно звернути увагу й на ту обставину, що трапляються випадки, коли людина вважає своїм домом саме вулицю. Частка таких людей дуже незначна і становить 1% від загальної чисельності бездомних. Частина з них – це ті, хто в дитячому віці змушені були жити на вулиці й засвоїли відповідних спосіб життя.
Існують різні показники бездомності – від спання на вулиці до життя в тісноті.
У практиці соціальної роботи використають такі визначення:
• бездомні – ті, що не мають незалежного постійного місця проживання або не можуть використовувати його тривалий час, живуть у закладах для бездомних;
• безпритульні – ті, що не мають окремого постійного місця проживання, вони ночують на вулиці, в парках і т.д.;
• маргінально поселені – ті, що мешкають у непристосованих для житла приміщеннях, незаконно зайнятому житлі, фургонах, або живуть у родичів чи друзів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціальної роботи» автора Агарков О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології соціальної роботи з особами без постійного місця проживання“ на сторінці 1. Приємного читання.
