РОЗДІЛ III. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ ЯК ЄДНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

– високий рівень зносу основних фондів підприємств; висока матеріалом енерго- та капіталоємність виробництва продукції; збитковість значної частини вугільних підприємств, погіршення виробничих показників; низька інноваційна активність підприємств;

– екологічні дисбаланси, значні обсяги забруднення зовнішнього природного середовища відходами вугільної промисловості, електроенергетики, металургії, хімічної промисловості;

– нестача водних ресурсів, їх незадовільний екологічний стан; рекультивація земель; забруднення вод промисловими стоками; висока розораність сільськогосподарських угідь, як наслідок – деградація грунтів в результаті проведення непродуманого зрошування і осушення, водна і вітрова ерозія;

– недосконалість територіальної та галузевої структури господарства;

– екологічні проблеми великих міст та їх агломерацій;

– нестабільність соціально-політичної ситуації в регіоні.

Для розвитку Донецького ЕР на перспективу необхідним є:

– формування раціональної структури промислового виробництва, насамперед, використання наявного потенціалу для виробництва товарів тривалого користування, легкої промисловості, продовольства, скорочення питомої ваги сировинних виробництв; збільшення виробництва продукції з високим ступенем переробки;

– запровадження ресурсо-, енергозберігаючих та екологічно чистих технологій, загальна екологізація промисловості регіону;

– підвищення науково-технічного рівня промислового виробництва; розробка сучасних інформаційно-індустріальних технологій і техніки для електроенергетики, машинобудівної, а також легкої, харчової та інших галузей зі швидким оборотом капіталу; створення сучасної бази підготовки професійно- кваліфікованих кадрів;

– реалізація технологій комплексного використання мінеральної сировини та промислових відходів;

– сприяння створенню та функціонуванню на території області технопарків та інших інноваційних структур, формування умов для розвитку кластерів; відновлення інтеграції виробництва і науки;

– державна підтримка пріоритетних проектів промислового розвитку та ініціатив органів місцевого самоврядування та бізнесу.

10.5. Карпатський економічний район

Економіко-географічне положення. Карпатський економічний район об'єднує Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську та Чернівецьку області. Його площа становить 56,6 тис. км2, або 9,3% території країни: Львівська обл. – 21,8 тис. км2 (3,6%), Закарпатська обл. – 12,8 тис. км2 (2,1%), Івано-Франківська обл. – 13,9 тис. км2 (2,3%), Чернівецька обл. – 8,1 тис. км2 (1,3%). Економічним центром Карпатського району с місто Львів.

ЕГП Карпатського економічного району є стратегічно-вигідним – це прикордонний регіон, який е сусідом 1-го порядку для країн Європейського Союзу. Карпатський економічний район межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, що є головною передумовою формування та розвитку економічних, політичних, культурних та інших міжнародних зв'язків. Внутрішні сусіди – це Подільський та Північно-Західний економічні райони. Геополітичне положення також вигідне та стратегічне: по-перше близькість до центру Європи – район знаходиться на рівні середньої досяжності до найближчих важливих урбаністичних та економічних центрів. Відстань від Львова:

– до Києва автомобільним сполученням 545 км, залізничним – 625 км;

– до Варшави ~ 382км;

– до Братислави – 790 км;

– до Праги – 868 км;