Розділ «9.8. Транспортно-комунікаційний комплекс»

Нині в Україні розбудовується канал Дунай-Чорне море на українській ділянці морської акваторії. У повному обсязі завершено будівництво огороджувальної дамби морського підхідного каналу довжиною 2,73 км. Побудова дамби дозволить зменшити об'єми днопоглиблювальних робіт і, відповідно, витрати на утримання ходу, а також стабілізує величину прохідного осідання. Вже зараз глибоководний хід Дунай-Чорне море приймає судна з осадкою понад 5,5 м.

Сьогодні спрощено вхід в українські річкові порти іноземним суднам, з власниками яких укладено міжнародні договори про судноплавство на внутрішніх водних шляхах. Вантажним суднам компаній, з якими не укладено міжнародні договори про судноплавство на внутрішніх водних шляхах, надається право заходити в річкові порти на підставі одноразових дозволів Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті. Це сприятиме не лише відродженню транзитних перевезень річковим транспортом, але і переключенню певних обсягів транзиту з автомобільного на екологічно чистий річковий транспорт. Також це сприятиме більш широкому розповсюдженню комбінованих перевезень за участю судноплавних компаній (ріка-море) в басейнах річок Рейн- Дунай територією Німеччини, Австрії, Угорщини, Словаччини, Румунії, що також мають зв'язок з Дніпром через морські маршрути Чорного моря і які у подальшому можуть розвиватися за участю України.

У провідних морських торговельних портах розробляються програми розвитку щодо розширення та модернізації портової інфраструктури. Здійснюється подальша розбудова інфраструктурних об'єктів провідних морських торговельних портів, насамперед, Одеського, Іллічівського, Южного, Херсонського, Білгород-Дністровського, Маріупольського. В Одесі споруджується новий контейнерний термінал на Карантинному молі, що буде спроможний приймати сучасні судна-контейнеровози, які нині здебільшого заходять до Констанци чи Новоросійська.

Повітряний транспорт використовується в Україні переважно для пасажирських перевезень. За середньою відстанню перевезення одного пасажира повітряний транспорт в Україні посідає перше місце і перевищує залізничний транспорт більш, як у 10 разів. Перевагами повітряного транспорту є швидкість, можливість доставки вантажів у важкодоступні райони. Повітряний флот має важливе значення для перевезення пасажирів, пошти, цінних та термінових вантажів. Здійснює переважну більшість трансконтинентальних пасажироперевезень та перевезень товарів з невеликим терміном зберігання на значні відстані. Проте, для повітряного транспорту характерна велика собівартість та залежність від погодних умов.

Найбільші міста України мають по два аеропорти це Київ: "Бориспіль", цей аеропорт може приймати всі без винятку літаки, які існують у світі та "Київ (Жуляни)", Одеса – "Центральний" і "Застава", до числа найбільших також відноситься міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького, Дніпропетровський, Донецький, Харківський, Сімферопольський, Запорізький.

Діють дальні повітряні лінії до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Пекіна, Тель-Авіва, Відня. Розширюються зв'язки з країнами Близького Сходу, Росією, Китаєм. Найбільша кількість рейсів здійснюється до Москви.

Вантажні перевезення цивільною авіацією в Україні практично не здійснюються, за обсягами традиційно не перевищують 0,1 млн. т на рік і становлять менше ніж 0,1% від загальних обсягів перевезень вантажів. В Україні вдалося уникнути падіння пасажирських перевезень на авіаційному транспорті, незважаючи на 20% зниження обсягів перевезень у 2013 році внаслідок припинення діяльності на ринку компанії "Аеросвіт".

На сьогодні "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", з метою збільшення обсягів транзитних перевезень, реалізує створення на його базі провідного вузлового термінального комплексу-хабу (логістичний хаб) це – масштабний логістичний центр, що створюється для оптимізації всього масштабу поставок та перевезень, а усі підприємства та види транспорту, які об'єднані таким логістичним центром отримують належне та відповідне завантаження та найбільш раціональні маршрути.

Також, триває підготовча робота з метою укладення угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір, яка забезпечить для України рівні умови з країнами ЄС на світовому ринку авіаперевезень шляхом приведення стану вітчизняної транспортної мережі у відповідність до норм і стандартів ЄС, що сприятиме залученню транзитних потоків країн Європи та Азії через територію України.

У містах та містечках України функціонує міський пасажирський транспорт на основі використання метрополітену, трамваїв, тролейбусів, муніципальних автобусів, маршрутних таксі, тощо. Лінії метрополітену працюють в Києві, Дніпропетровську, Харкові, всього в Україні налічується 1 136 вагонів метрополітену. Трамваєм користуються жителі 24 міст України (Київ, Львів, Дніпропетровськ, Вінниця, Кривий Ріг, Харків та ін.). Швидкісні трамваї функціонують в Києві та Кривому Розі. Тролейбусом мають змогу користуватися мешканці 46 українських міст, працює З 596 тролейбусів. В усіх великих містах, обласних та районних центрах перевозять пасажирів муніципальні автобуси та маршрутні таксі (в Україні їх називають "маршрутки").

Сполучення міст та місгечок забезпечують автобуси загального користування, які здійснюють внутрішньоміські перевезення. Практично повсюдно надають транспортні послуги легкові таксі.

Комунікації та зв'язок є найсучаснішим, різноманітним і швидко зростаючим сектором національного господарства. Галузь комунікацій та зв'язку є однією з пріоритетних складових економіки України, яка демоне фуг стабільний розвиток (табл. 9.31).

Так, у 2011 р. доходи від реалізації послуг пошти, комунікацій та зв'язку становили 50,2 млрд, грн., у тому числі населенню- 18,4 млрд. грн., в 2013 році вони зросли на 4,3% та 83,7%. Частка доходів галузі у ВВП України становила близько 8%. Населення є активним споживачем послуг комунікації та зв'язку.

Таблиця 9.31

Доходи від надання послуг комунікацій, пошти та зв'язку в Україні в 2011-2013 роках (млн. грн.)

Складено за даними ДСС України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua

У 2013 році зросли доходи від надання послуг передачі і прийому телевізійних та радіопрограм, радіозв'язку – на 9,7%, кабельного телебачення – на 6,4%, комп'ютерного зв'язку-на 20%; надання послуг доступу до мережі Інтернет – на 15,3%, поштового зв'язку – на 9,1%, проводового мовлення – на 18,5%, міського телефонного зв'язку – на 34,5%, нагляду та технічного контролю за використанням радіочастот – на 18,3%, сільського телефонного зв'язку – на 31%. Зменшилися доходи від надання послуг телеграфного зв'язку на 26,3%, спеціального та фельд'єгерського зв'язку – 1,5%, ІР-телефонії – 15,5%, кур'єрської діяльності – 7,1%, міжміського (включаючи міжнародний) телефонного зв'язку – 34,2%. Дохід від надання послуг мобільного зв'язку зріс лише на 1,2%. Кількість абонентів мобільного зв'язку в Україні станом на 2013 рік склала понад 61,72 млн. осіб (враховано кількість активованих сім-карт, адже існує тенденція активації двох карт одним і тим самим користувачем). Протягом останніх років за обсягами доходів лідером залишається мобільний зв'язок. Його питома вага в загальному обсязі доходів цієї сфери в 2013 році становила 62%. Поряд з операторами мобільного зв'язку існують міські та міжміські телефонні мережі. Через стрімкий розвиток Інтернет зв'язку поступово знижується потреба у телеграфі, але зростає роль сучасної нової поштової доставки товарів. Пошта активно співпрацює в Україні з інтернет-сайтами та службами доставки.

Інтернет – це новий рівень комунікації. Україна також входить у глобальні мережі. Окрім населення, Інтернет в Україні широко використовується багатьма компаніями, як засіб зв'язку – як усередині фірми, так і з іншими організаціями; як засіб зв'язку з відділами підтримки та супроводу продукції, як ЗМІ для поширення інформації про нові розробки та продукти підприємств та галузей, для спілкування з клієнтами та для пошуку нових кадрів, а багато бізнесменів використовують мережу для здійснення угод, проведення переговорів, 2013 року 49,8% дорослого населення України користувалися Інтернетом. Таким чином, зростання числа користувачів триває навіть більшими темпами, ніж це прогнозувалося. Темп приросту протягом 2012 року склав 16%, що трохи поступається рекордному стрибку в 34% у період 2011 року. Порівняно із розвинутими країнами Західної Європи та Північної Америки проникнення Інтернету в Україні поширюється трохи повільніше. Наприклад, співставний з Україною рівень проникнення Інтернету (56%) був у США у травні 2013 року, тільки не серед усього дорослого населення, а у віковій групі 65 років та старші. Наразі, рівень проникнення Інтернету серед дорослого населення у Сполучених Штатах у 2013 році складає 85%, в Росії – 7%.

Головні осі розбіжностей у поширенні Інтернету в Україні залишаються незмінними, це вік і тип поселення. Як і раніше, простежується лінійна зворотна залежність між віком і використанням Інтернету. Чим молодший вік. тим вище проникнення Інтернету. Подібні розбіжності суттєво впливають не лише на форми споживання інформації, а і на її зміст, що може бути потенційною загрозою поглиблення непорозуміння між поколіннями.

За останні кілька років диспропорції проникнення Інтернету в населених пунктах різної величини помітно згладилися. На даний момент значно відстає у поширенні Інтернету сільська місцевість України, мешканці якої частіше посилаються на обмеження в технічних можливостях підключення малонаселених пунктів.