Розділ «1.2.3. Основні зарубіжні наукові школи з регіональної економіки»

Широка диверсифікація професійного складу трудових ресурсів, зростання їх кваліфікації та активна позиція у процесах навчання і самовдосконалення зумовлюють посилення конкуренції на ринку робочої сили, що дає підприємствам можливості ширшого вибору працівників і підвищення показників продуктивності праці та рентабельності.

Не менш важливими є чинники перетину економічних інтересів суб'єктів господарювання, особливо в умовах інтенсифікації процесів суспільного відтворення, які все більше посилюють виробничий потенціал фірми при ускладненні її сировинних і соціально-ресурсних можливостей до реалізації поставлених виробничих завдань.

Обмеженість земельних та фінансових ресурсів розвитку регіону характерна переважно для високоурбанізованих територій та для територій з пріоритетним розвитком промислово-виробничих функцій, які не мають справу із безпосереднім накопиченням та перерозподілом капіталу. В останньому випадку діяльність фірм із посилення ліквідності фінансових ресурсів покликана спростити доступ підприємців до їх використання, однак регіонально ці процеси значно диверсифікуються, що ускладнює конкурентні процеси.

Наслідками формування конкурентного середовища в регіоні є формування високорентабельних галузей господарства, зростання економічної ефективності господарювання, модульність і подрібненість різних видів людської діяльності, просторова диференціація видів економічної діяльності залежно від перерозподілу конкурентних переваг, поширення інновацій та науково-технічного прогресу. В результаті до умов певного регіону пристосовується лише обмежена кількість фірм (ситуація олігополії), які отримали найкращі можливості свого функціонування, виготовляють високоякісну конкурентоспроможну продукцію та харак-

Рис. 1.9. Формування конкурентного середовища регіону

теризуються високими показниками економічної ефективності (прибутковості) своєї діяльності.

Зарубіжні вчені, які працювали поза межами концепції регіональної конкурентоспроможності, підійшли до розробки інформаційно-комунікаційних моделей регіональної економіки. їх дослідження становлять принципово новий напрям у цій науці, заснований на ідеях процесів дифузії інновацій Торстена Хегерстрандта (Т. Hügerstrandt). Ці ідеї розвивають М. Хеенгунзен, П. Нійкамп, М. Бекманн, Г. Річардсон (М. Geenhunzen, P. Nijkamp, M.J. Bechmann, H.W. Richardson), а також Масахіта Фуджіта та Жан-Франсуа Тісс(М. Fujita, J.-F. Thisse).

На їх думку, все частіше класичні регіональні фактори формування прибутку підприємця (земля, праця, капітал) доповнюються та замінюються бурхливим розвитком інформаційних технологій, масовим поширенням інтернет-комунікацій, стільникового і супутникового зв'язку. Отримавши доступ до інформації і комунікацій, модульні виробництва і фірми активно розвиваються і формуються в тих регіональних утвореннях, де складаються найвигідніші економічні умови розвитку і досягається економія на використанні ресурсів землі і праці.

М. Бекманн наголошує та тому, що економічне зростання в окремому регіоні відбувається в напрямі поширення комерційних видів економічної діяльності, розвитку кредитно-фінансової і банківської активності, міжнародних відносин, підприємництва тощо. Концентрація цих видів діяльності, їх зв'язки та інформаційні ресурси, поєднуючись із відповідним зосередженням фінансових, інноваційних, інтелектуальних, творчих ресурсів, визначають той унікальний комерційний ефект прибутковості, що приваблює фірми і підприємства до інформаційно та комунікаційно розвиненого середовища регіону.

Саме завдяки цим факторам (які М. Хеенгунзен та П. Нійкамп назвали моделями) вони отримують додаткові економічні переваги, високі показники рентабельності і продуктивності праці й ефективності використання основних засобів. Моделювання інформаційних і комунікаційних потоків, на нашу думку, є одним із факторів регіональної конкурентоспроможності фірми. Тому їх виокремлення та ізольоване вивчення у межах окремої концепції не зовсім доцільне. Однак представники цього напряму праві в тому, що ці чинники в сучасному постіндустріальному суспільстві є визначальними для регіонального перерозподілу формування прибутку.

Найсучаснішою на сьогодні концепцією в регіональній (просторовій) економіці є ідея Нобелівського лауреата Поля Р. Кругмана, що отримала назву "нової економічної географії, або просторової економіки". У праці "Просторова економіка: міста, регіони та міжнародна торгівля" ("Spatial economy: Cities, Regions and International Trade") у співавторстві з Масахісою Фуджітою та Ентоні Венайблесом Поль Кругман відстоює ідею збалансованої територіальної концентрації різних факторів конкурентоспроможності фірми, яка має сформувати її конкурентні переваги і сприяти зростанню прибутковості в умовах конкретного середовища простору. Нова економічна географія, за П. Кругманом, покликана відповісти на питання про причини формування великої різноманітності фірм і економічної концентрації різних видів людської діяльності на обмеженій території. Ці фірми, незважаючи на значні конкурентні обмеження, отримують високі прибутки і, взагалі, здатні їх отримувати лише в подібних умовах висококонцентрованого середовища. Цілями нової економічної географії є моделювання процесів регіонального формування і перерозподілу прибутків у межах концентрованого середовища, а також пошук доцентрових і відцентрових сил, які визначають загальні ідеї регіональної економічної рівноваги певної території.

Для досягнення такої рівноваги й отримання прибутку, на думку М. Фуджіти та П. Кругмана, необхідне виконання трьох принципових моделей сучасної регіональної (просторової) економіки на основі широкого застосування ПК: моделі Діксіта - Штігліца, айсберга, еволюції та персональний комп'ютер (Dixit - Stiglitz, icebergs, evolution and the computer). За моделлю Діксіта - Штігліца, зростання асортименту виробництва товарів у регіоні приводить до збільшення обсягів ділових послуг на регіональному ринку, що в свою чергу стимулює формування додаткового економічного ефекту і регіональної прибутковості.

Модель айсберга Поля Самуельсона (P. Samuelson ) ілюструє взаємний розвиток різних фірм регіону залежно від рівня потужності транспортних потоків і комунікацій (айсберг, тобто приховані додаткові прибутки, з'являється там, де витрати на комунікації заміщають собою видатки на використання ресурсів праці і капіталу та знижують таким чином загальну собівартість виробництва).

Модель еволюції Гордона Кларка і Меріен Фельдмен (G.L. Clark, M.P. Feldman) передбачає виключну вибірковість процесів формування високого рівня прибутковості певних територій і глибинної сутнісної залежності подальшого розвитку регіону від цілої низки природних, економічних та суспільних факторів. Стрімке економічне зростання підприємств та додатковий комерційний ефект прибутковості формуються лише в обмеженому колі тих територій (регіонів), які найбільш пристосовані до цього. їх лідерство залежить від унікальних внутрішніх резервів, невловимих іноді для чіткого й математично-вивіреного пізнавального апарату дослідника.

Застосування персонального комп'ютера покликане математизувати й алгоритмічно поєднати згадані вище моделі в єдиній системній логіко-математичній інтерпретації формування регіональної прибутковості фірми в межах висококонцентрованого середовища. Таких інтерпретацій, на думку П. Кругмана, три: регіональна, міська і міжнародна. їх застосування в конкретних умовах простору сприятиме усвідомленню механізмів формування додаткової прибутковості території і розробці конкретних рекомендацій для підприємців і комерційних кіл з питань оптимі-зації функціонування різних підприємств, фірм, організацій та підвищення їх прибутковості.

Суттєвим недоліком моделі Кругмана - Фуджіти - Венайблеса, на нашу думку, є те, що в ній недостатньою мірою відтворені власне територіальні особливості локалізації і розвитку підприємств, фірм, організацій та їх вплив на формування додаткового прибутку. Більшою мірою, моделі Діксіта - Штігліца і Поля Самуельсона є екстериторіальними. Простір в них - лише один з багатьох факторів розвитку фірми, він не поставлений в якості наріжного каменю прибутковості, що є невід'ємною умовою для формування регіональної економічної науки. Модель еволюції Кларка - Фельдмена є більшою мірою географічною. Проте їй бракує чітких послідовних математичних методів обґрунтування прибутковості фірми. її застосування без розробки системи прямих доказів перерозподілу регіональної прибутковості і лідерства не матиме практичного змісту.