Розділ «3.3. Проблеми економічного розвитку аграрних регіонів України»

Хімічна промисловість спеціалізується на виробництві мінеральних добрив, сірчаної кислоти і продукції лісохімії. Флагманом галузі є Вінницьке виробниче об'єднання "Хімпром"

- одне з найбільших підприємств України з виробництва фосфатних мінеральних добрив, миючих засобів та іншої продукції. Лісохімічний завод працює у Славуті (Хмельницька область).

Розвиток галузей промисловості став можливим завдяки створенню у регіоні власної енергетики, яка працює на девізному вугіллі, нафтопродуктах і горючому газі. Головними енергетичними об'єктами є Ладижинська теплова електростанція на Вінниччині і Хмельницька АЕС (м. Нетішин). Стала до ладу Дністровська ГЕС, продовжується будівництво гідроакумулюючої станції в межах цього гідровузла. Енергетичні об'єкти працюють в єдиній енергосистемі України і зв'язані лініями високої напруги із сусідніми з Україною державами.

У територіальній структурі промисловості Подільського регіону виділяють промислові пункти, центри і вузли. Основна частина промислової продукції виробляється у промислових вузлах.

Вінницький промисловий вузол - найбільше промислове утворення в межах регіону. До його складу входить м. Вінниця (357 тис осіб) - багатогалузевий промисловий центр, ядро вузла та промислові центри і пункти, що знаходяться у зоні впливу ядра. Всі вони пов'язані з ним виробничими, виробничо-технологічними, економічними і трудовими зв'язками. Найбільшими промисловими центрами, що функціонують у системі Вінницького промислового вузла є Жмеринка і Калинівка. Виділяють також менші промислові центри і пункти промислової та агропромислової орієнтації - Гнівань, Браїлів, Немирів, Літин, Турбів, Липовець, Тиврів, Вороновиця та ін. Всі вони зосереджені у межах зовнішньої зони вузла, яка разом з ядром займає 30 % території Вінницької області. Тут зосереджено майже 2/3 міського населення і виробляється половина промислової продукції Вінниччини.

Спеціалізацію вузла визначають галузі машинобудування, хімічної, харчової, легкої і промисловості будівельних матеріалів. Головні виробничі потужності промисловості зосереджені у ядрі промислового вузла - м. Вінниці. Тут виробляється 70 % продукції машинобудування, 100 % виробництва хімічної продукції і електроенергії та значна частина продукції легкої і харчової промисловості обласного регіону. На Вінницький промисловий вузол припадає 40 % промислового виробництва області. У Вінниці функціонує 70 промислових підприємств, серед яких переважають галузі складного трудомісткого машинобудування (приладобудування, виробництво засобів обчислювальної техніки, електротехнічних виробів). Однак більшість з них протягом 1991-2003 рр. різко зменшили виробництво продукції, припинили виробляти певні вироби і перебувають у складному становищі.

Серед численних галузей харчової промисловості - олійно-жировий комбінат, м'ясокомбінат, консервний і хлібний комбінати, кондитерська фабрика, молочний, пивоварний заводи тощо. Великими підприємствами легкої промисловості є швейна фабрика (головні підприємства швейних об'єднань ім. В. Володарського і "Поділля"), виробниче об'єднання ім. М. Щорса, головне підприємство виробничо-художнього об'єднання "Вінничанка", шкіргалантерейна фабрика, трикотажна фабрика "Динамо" та ін.

Хмельницький промисловий вузол сформувався на основі обласного центру м. Хмельницького (254 тис. осіб) та навколишніх селищ. Переважна більшість промислових підприємств зосереджена у багатофункціональному ядрі вузла - м. Хмельницькому. Провідними галузями спеціалізації промислового комплексу вузла є машинобудування і харчова промисловість. Найбільші підприємства машинобудування - виробничі об'єднання "Укрелектроапарат", "Термопластавтомат", завод з випуску ковальсько-пресового устаткування "Техремпресмаш", заводи "Катіон", тракторних агрегатів, "Електронмаш", ливарно-механічний. Харчова промисловість представлена макаронною, кондитерською, м'ясною, молочною, хлібопекарною та іншими галузями.

Розвинені також трикотажна, швейна, взуттєва, шкіргалантерейна та меблева галузі. Працюють заводи великопанельного будівництва і залізобетонних конструкцій. Всього у Хмельницькому зосереджено понад 40 промислових підприємств.

Кам'янець-Подільський промисловий вузол розташований у південній частині території області на р. Смотрич (притоці Дністра) за 102 км від Хмельницького. Основні промислові об'єкти функціонують у ядрі вузла - м. Кам'янець-Подільському (100 тис. осіб). У галузевій структурі промислового вузла переважають машинобудівні підприємства. Зокрема, розвинені такі галузі: приладобудування, кабельне виробництво, сільськогосподарське машинобудування, виробництво дереворізального інструменту, електромеханічних виробів, автоагрегатної техніки. Розвинені також галузі харчової промисловості (м'ясна, молочна, цукрова, консервна, тютюнова), легкої (швейна, бавовняна), будівельних матеріалів (цементна, залізобетонна), деревообробна (меблева). Кам'янець-Подільський цементний завод - одне з найбільших підприємств на правобережжі України.

Тернопільський промисловий вузол сформувався в центрі адміністративної області - м. Тернополі (228 тис. осіб), що займає вигідне економіко-географічне і транспортне положення між Львовом, Хмельницьким, Вінницею. Основні підприємства зосереджені у ядрі багатофункціонального обласного центру, який спеціалізується на галузях неметаломісткого машинобудування (заводи "Ватра", комбайновий, ремонтно-механічний, експериментально-механічний, авторемонтний). Тут випускаються цукробурякові комплекси, світильники, пускорегулюючі апарати тощо. Важливими галузями спеціалізації є легка (бавовняний комбінат, виробниче швейне об'єднання, завод штучних шкір, галантерейна фабрика); харчова (цукрова, молочна, м'ясна, хлібопекарна, пивоварна, безалкогольних напоїв). Крім цих основних галузей, розвинені меблева, фарфорова, фармацевтична, будівельна галузі.

У Подільському економічному регіоні функціонують різні промислові центри, які входять до двох груп: середніх (від 20 до 50 тис. осіб) і малих (менше 20 тис. осіб). Найбільші з них: Жмеринка, Могилів-Подільський, Козятин, Хмільник - у Вінницькій; Нетішин, Старокостянтинів, Славута, Шепетівка - у Хмельницькій; Бережани, Кременець, Чортків - у Тернопільській областях.

Деякі міські поселення поступово набувають якості промислових вузлів, що проходять стадію формування. До них належать Могилів-Подільський, Ладижинський, Шепетівський промислові центри.

3.3.2. Волинський (Північно-Західний) економічний регіон

Регіон розташований на крайньому північному заході України в межах території Волинської і Рівненської областей. Зручне економіко-географічне положення регіону відносно сусідніх держав Білорусі і Польщі є однією з важливих умов розвитку зв'язків промислових підприємств з цими країнами. Однак він віддалений від основних промислових баз України, що створює деякі труднощі у розвитку промисловості.

Ресурси для розвитку промислового виробництва на території регіону незначні. Найбільш цінними виступають лісосировинні ресурси. Лісами вкрито близько 40 % всієї площі регіону. У породному складі лісів переважають хвойні породи, зокрема соснові ліси. Значні масиви з дубовими, грабовими, березовими, осиковими, вільховими породами. Але більшість лісів мають такий вік, що їх експлуатувати на сьогодні ще не можна, тобто це масиви молодого віку. Саме тому використання лісосировинних ресурсів сьогодні обмежується.

З мінеральних ресурсів виділяються поклади кам'яного вугілля Львівсько-Волинського басейну і родовища торфу. Розвідані також запаси природного газу і є обнадійливі прогнози щодо залягання на території регіону нафти. Регіон багатий на будівельні матеріали: тверді - граніти, базальти, гнейси, діабази, а також вапняки, глини, піски, крейдяні породи. Промислове значення мають поклади бурштину, коштовного каміння і каоліну. Регіон достатньо забезпечений водними ресурсами, що стало важливою умовою розміщення водомістких промислових підприємств на р. Стир (Луцьк) і Горинь (Рівне).

У функціонально-галузевій структурі промисловості регіону переважають галузі, що використовують сільськогосподарську продукцію, тобто ті, що є складовими агропромислового комплексу. Так, харчова промисловість представлена виробництвом цукру, спирту, плодоовочевої продукції. Ці галузі розвинені у лісостепових районах, на півдні Волинської і Рівненської областей (Корець, Мізоч, Острог, Горохів, Володимир-Волинський, Іваничі та ін.). Розвинені молочна, маслоробно-сироварна, борошномельно-круп'яна, кондитерська, хлібопекарна галузі. Найбільші виробничі потужності зосереджені в містах Луцьку, Рівному, Ковелі, Нововолинську.

Легка промисловість розвивається на базі використання місцевої сировини. Провідну роль займає лляна промисловість. Льонопромисловий цикл охоплює стадії: вирощування льону, первинну його переробку на льонозаводах і завершення виробництва на Рівненському льонокомбінаті, де виготовляють тканини. Крім лляної, в регіоні розвинена шкіряно-взуттєва промисловість, а також текстильна, швейна та панчішно-шкарпеткова галузі.

У середині 50-х років XX ст. у Волинській області почався видобуток кам'яного вугілля у головному центрі галузі - м. Ново-волинську, яке виникло у зв'язку з освоєнням Львівсько-Волинського вугільного басейну. Це дало поштовх розвитку інших галузей, насамперед машинобудуванню та енергетиці, які виконують важливі допоміжні й обслуговуючі функції у вугільній промисловості. Електроенергією регіон забезпечується переважно від Рівненської АЕС та Добротвірської ДРЕС.