Розділ «2.9. Комплекс хімічних та нафтохімічних виробництв»

У надрах України видобуваються мінеральні барвники (кольорові глини, окислені залізні руди, азурит, кіновар, ярозит) та інша гірничохімічна сировина, з якої виробляються природні фарбувальні пігменти з високими антикорозійними властивостями. Розробляються три родовища мінеральних барвників: Цілик (Дніпропетровська область), Суха Кам'янка (Харківська) і Ясно-польське (Донецька). На Кіровоградщині розробляються поклади графіту (Завалівське родовище).

Основна хімія розвивається в місцях видобування сировини та в районах споживання готової продукції. Вона представлена виробництвом мінеральних добрив, неорганічних кислот, лугів, соди. Виробництво азотних добрив зосереджено в центрах коксохімічної промисловості - у Донбасі (Горлівка, Сєверодонецьк, Лисичанськ, Алчевськ) та Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Запоріжжя). У районах споживання розміщені окремі заводи, які використовують як сировину природний газ (Черкаси, Рівне). Калійна промисловість зосереджена в Івано-Франківській та Львівській областях, де видобувають калійні солі (Калуш, Стебник).

Виробництво фосфатних добрив переважно тяжіє до районів споживання (бурякосійні райони лісостепової зони). Найбільшими підприємствами є Вінницький та Сумський заводи. Центрами виробництва є також Костянтинівна (Донецька область) та Одеса. Для виробництва фосфатних добрив використовується довізний апатитовий концентрат, місцеві фосфорити та відходи промислових підприємств.

Порівняно з 1990 р. виробництво мінеральних добрив (у перерахунку на 100 % поживних речовин) у 2010 р. скоротилося більше ніж на половину (табл. 2.9). Однією зі старих традиційних галузей основної хімії в Україні є сірчанокислотна. Сірчана кислота застосовується у виробництві мінеральних добрив, у металургійній, нафтопереробній, текстильній, харчовій промисловості та в інших галузях. Для виробництва сірчаної кислоти використовується сірчаний колчедан, сірчисті гази, що виділяються при переробці руд кольорових металів, а також при хімічній переробці нафти і природного газу. В Україні великого значення набуло використання самородної сірки з придністровських родовищ Львівської області.

Через високу хімічну активність сірчану кислоту економічно не вигідно і небезпечно перевозити на велику відстань, тому виробництво її орієнтується на споживача. Найбільшими центрами виробництва цього продукту є такі: Костянтинівна (Донецька область), Сумське виробниче об'єднання "Хімпром", а також підприємства у м. Рівному, Новому Роздолі, Дніпродзержинську.

Україна - великий виробник соди, споживачами якої є скляна, текстильна, миловарна, нафтопереробна, харчова, фармацевтична галузі. Содова промисловість - матеріаломістка галузь. Для виробництва 1 т кальцинованої соди витрачається 1,5 т кухонної солі, 1,5 т вапняку і 1,7 т умовного палива. Тому найбільші підприємства галузі розміщені у Донбасі, де достатня кількість сировини і палива (Слов'янськ, Лисичанськ). Виробництво соди розвивається також у північному Криму (Красноперекопськ), де використовується ропа Сиваша та високоякісні вапняки. Паливом слугує природний газ, який надходить сюди з газопроводу.

Промисловість органічного синтезу представлена виробництвом полімерних матеріалів (синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон, синтетичного каучуку і ниток). її розвиток набуває поширення і базується на використанні продуктів переважно нафтопереробної, газової, коксохімічної галузей. У зв'язку з цим заводи, що виробляють смоли і пластмаси тяжіють до районів видобування кам'яного вугілля і коксохімічного виробництва, до центрів нафтопереробки та газопереробки. Виробництво готових пластмас розміщується також у районах споживання. Найбільші підприємства зосереджені у Донецькому та Придніпровському районах. Центрами виробництва є Донецьк (по-

Таблиця 2.9. Виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, тис. т

ліхлорвінілові смоли і пластмаси) і Сєверодонецьк (склопластики, пластмасові вироби, сировина для виробництва синтетичних волокон), Запоріжжя (кремнійорганічні сполуки, синтетичні смоли), Дніпропетровськ (переробка фенольних смол). Виробництво полімерів налагоджено у Горлівці, Дніпродзержинську, Первомайську, Калуші, Одесі, Києві та інших центрах.

Виробництво хімічних волокон зосереджено у центрах з достатньою кількістю водних, паливно-енергетичних і трудових ресурсів. Це зумовлено тим, що на 1 т готової продукції витрачається від 5-7 до 20 тис. кВт-год електроенергії і до 5тис. м3 технічної води. Центрами виробництва є Чернігів (об'єднання "Хімволокно"), Київ, Черкаси, Сокаль (Львівська область), Житомир. Хімічні волокна порівняно з натуральними набагато дешевші. Вони використовуються для виробництва автомобільних шин (корд), технічних і побутових тканин, трикотажу.

Нафтохімічна і гумоазбестова промисловість розвивається на базі переробки нафти і природного газу та використовує каучук (синтетичний і натуральний). Нафтохімія поєднується з нафтопереробкою (Лисичанськ, Кременчук, Херсон, Борислав, Бердянськ). Підприємства гумової промисловості випускають широкий асортимент продукції: автомобільні, тракторні, мотоциклетні шини, гумові шланги, транспортерні стрічки, різні предмети широкого вжитку. Найбільші підприємства: Дніпропетровський шинний завод, виробниче об'єднання "Білоцерківшина", Лисичанський завод гумотехнічних виробів, Київський завод "Червоний гумовик" та ін.

У результаті розвитку і розміщення галузей хімічної промисловості в Україні сформувались три основні райони - Донецький, Придніпровський і Прикарпатський (рис. 2.7). Донецький район добре забезпечений паливом і різноманітною хімічною сировиною. Тут розвинені майже всі хімічні виробництва, пов'язані з металургією, машинобудуванням, скляною, текстильною галузями. На базі використання відходів чорної і кольорової металургії та природної хімічної сировини сформувалися такі найбільші вузли хімічної промисловості: Слов'янсько-Артемівський, Лисичансько-Рубіжанський, Горлівський, Маріупольський.

У Прикарпатському районі флагманами великої хімії виступають: Роздольський і Новояворівський сірчані комбінати та Калусько-Долинський промисловий вузол. Вони спеціалізуються на виробництві природної сірки, калійних добрив, металічного магнію, органічних напівпродуктів з нафти.

Рис. 2.7. Хімічна промисловість

Хімічна промисловість Придніпровського району представлена коксохімією, виробництвом азотних добрив, автомобільних шин, лаків і фарб, широкою гамою товарів побутової хімії. Виробництво хімічної продукції зосереджено у Дніпропетровсько-Дніпродзержинському, Запорізькому та Криворізькому промислових вузлах.

Основні напрями подальшого розвитку комплексу хімічних та нафтохімічних виробництв пов'язуються з поглибленням комплексної хімічної переробки органічного палива та більш повним використанням місцевих сировинних ресурсів. Головним завданням прискореного розвитку галузей хімії є застосування прогресивних технологій і модернізація матеріально-технічної бази на підприємствах комплексу. Необхідно також вдосконалити галузеву структуру хімічного комплексу, надавати пріоритетності таким галузям, як виробництво синтетичних смол і пластмас, синтетичних волокон, синтетичного каучуку, лакофарбових матеріалів, мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин.