Розділ «2.7. Гірничо-металургійний комплекс»

Тут працюють установки безперервного розливу сталі, заготівельний стан, у вузлі створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, налагоджено виробництво вогнетривів. На підприємствах Донбасу вперше освоєно технологію виробництва сталі в конверторах, на трубному заводі в Харцизську працює трубозварювальний цех, який випускає труби для магістральних газопроводів. Гордістю металургії району є феросплавний завод у м. Стаханов.

Особливе місце посідає Приазовський металургійний район, до складу якого входять два великі комбінати - "Азовсталь" та ім. Ілліча. Ці підприємства використовують переважно збагачені руди Комиш-Бурунського родовища (Керченський півострів), криворізьку руду, коксівне вугілля шахт Донбасу та флюси, що видобуваються в Донецькій області. Вони мають повний цикл і випускають чавун, конверторну сталь, сталевий лист та інші види продукції. Металургія Приазов'я комплексується з хімією і галузями важкого машинобудування. У Маріупольському промисловому вузлі споруджено агломераційну фабрику для переробки залізних руд.

Кольорова металургія країни представлена не всіма, а лише деякими її галузями. Це зумовлено насамперед відсутністю великих покладів руд кольорових металів. Характерною рисою кольорової металургії є комплексне використання рудної сировини з метою вилучення основного металу та ряду інших компонентів, а також комбінування з іншими галузями. Саме тому виплавка чорнової міді передбачає використання у комплексі виділених сірчистих газів для сірчанокислотного виробництва, а титаномагнієве виробництво поєднується з випуском титанових білил, емалей, соляної кислоти, хлору. Комбінування металургійних і хімічних процесів різко підвищує ефективність розвитку виробництва.

Незважаючи на порівняно обмежену сировинну базу для розвитку кольорової металургії на території України, в межах держави є значні родовища алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадійових, молібденових руд, магнієвої сировини, руд рідкісних металів та золота.

На розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основних фактори - сировинний та енергетичний. До джерел сировини тяжіють підприємства, що переробляють руди з незначним вмістом основного металу (виплавка міді, нікелю, рідкісних металів, ртуті). До джерел енергії - енергоємні виробництва (алюмінієве, титаномагнієве, цинкове).

В Україні сформувались два райони кольорової металургії - Донецький і Придніпровський. У Донбасі ще в 1887 р. був побудований Микитівський ртутний завод, який використовував місцеві поклади кіновару. Сьогодні це великий комбінат з рудниками та збагачувальною фабрикою. У Костянтинівці працює цинковий завод "Укрцинк". Сировиною для нього служать довізні цинкові концентрати. Основний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі - висока енергоємність виробництва. Ще одне підприємство з обробки кольорових металів (латуні, латунного та мідного прокату) розміщене в Артемівську. Цей завод довозить з-за меж України переважну частину міді і свинцю.

У Придніпровському районі кольорова металургія представлена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив'язані до енергетичного комплексу "Дніпрогес". Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортованих гвінейських бокситах. У зв'язку з відкриттям Високопільського (Дніпропетровська область) і Смілянського (Черкаська область) родовищ бокситів, ніфеліно-сієнітів у Придніпров'ї і Побужжі, алунітів у Карпатах, в Україні буде збільшуватись обсяг переробки місцевої сировини. У післявоєнні роки Дніпровський магнієвий завод освоїв виробництво титану і його перетворено у титаномагнієвий комбінат. Магнієву сировину для переробки комбінат одержує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (АР Крим); титанову - з Іршанського (Житомирська область) та Самотканського (Дніпропетровська область) родовищ та з Кримського заводу діоксиду титану. На Дніпропетровщині збудовано Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, а на Кіровоградщині - Світловодський завод чистих металів. Ці енергоємні підприємства використовують енергію Придніпровської теплової та Кременчуцької гідроелектростанцій. У Кіровоградській області споруджено Побузький нікелевий завод, який працює на місцевих нікелевих рудах, донецькому паливі та електроенергії теплових, гідравлічних і атомних станцій.

Новий район розвитку кольорової металургії - Прикарпаття. Тут працює Калуське виробниче об'єднання "Хлорвініл", а також збудовано магнієвий завод у виробничому об'єднанні "Оріана". Важливого значення набуває подальший розвиток Іршанського гірничозбагачувального комбінату у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро. Комбінат виробляє титановий (ільменітовий) концентрат і відправляє його на переробку в Придніпровський район.

Особливістю теперішнього стану розвитку металургійного комплексу України є недосконалість структури виробництва, внаслідок чого при загальних обсягах випуску металопродукції, які значно перевищують потреби України, поки що відчувається гострий дефіцит тонкого листу, білої жесті, листу і труб з покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення та інших видів продукції. З метою забезпечення України металом власного виробництва необхідно організувати виробництво найбільш дефіцитних видів продукції. Однак вирішити ці проблеми сьогодні Україні не просто у зв'язку з несприятливою для металургійного комплексу міжнародною ситуацією.

За останні роки передові металургійні компанії світу переходять на випуск нових найбільш надійних та економічних марок сталі і прокату. Металургійні підприємства України мало виробляють спеціальних марок сталі, тонколистового прокату та іншої продукції, що має великий попит на світовому ринку. Такий стан металургії пояснюється тим, що значна частина основних виробничих фондів застаріла, а технічні процеси потребують докорінної модернізації. Необхідно обновити основні виробничі фонди, знизити витрати виробництва, підвищити якість продукції і розширити її збут на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Ще в 1995 р. Верховна Рада України схвалила "Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року". У ній визначено напрями розвитку чорної металургії і передбачено виведення з експлуатації морально і фізично застарілих металургійних агрегатів, нерентабельних виробництв, завершення будівництва та реконструкцію металургійних об'єктів. Намічено шляхи скорочення енерговитрат на виробництво чавуну, сталі і прокату, застосування екологічно чистих технологій. Необхідно також розробити і запровадити більш раціональну систему територіальної організації та управління металургійним комплексом.