Розділ V. Професійні права та обов'язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

З метою забезпечення дотримання вимог цього Закону щодо адвокатської таємниці під час проведення зазначених процесуальних дій представникові ради адвокатів регіону надається право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій, що зазначаються у протоколі.

Неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення ради адвокатів регіону не перешкоджає проведенню обшуку.

Друга частина ст. 23 позбавляє права будь-яку посадову особу без умотивованого рішення суду, у якому визначено: перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховано вимоги пунктів 2-4 ч.1 цієї статті.

Нагадаємо, що в пунктах 2-4 ст. 21, на які посилається Законодавець, забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов'язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом.

Проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Усі ці вимоги Закону повинні бути виконані, має також бути чітка відповідь у рішенні суду щодо права проведення тих чи інших слідчих дій стосовно адвоката.

Однією з перелічених вимог є обов'язковість повідомлення у відповідну раду адвокатів про затримання щодо виділення свого представника для спостереження за дотриманням закону слідчих та оперативних органів. Ця важлива новела зобов'язує кожну регіональну раду потурбуватися про створення певного кола адвокатів, яким буде довірено таку неординарну і відповідальну місію. Для цієї справи недостатньо бути грамотним і авторитетним адвокатом, потрібно ще й бути принциповою, сміливою і шанованою людиною. Особливо важливо, щоб це була людина мобільна і не обтяжена хворобами. Слід ураховувати попередження Закону про те, що неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення ради адвокатів регіону не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.

Не варто зупинятися на редакційних огріхах цього пункту. Важливіше наголосити на наполегливості, з якою в Законі підкреслюється особливість процесуального положення адвоката у якості захисника, що можна і слід розцінювати як радикальну зміну державних поглядів на фігуру адвоката у якості офіційного захисника прав підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, потерпілого, свідка. Хотілось би вірити, що цей погляд не виявиться лише паперовою декларацією.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

На жаль, вимога Закону щодо дотримання органами місцевого самоврядування у відносинах з адвокатами "... Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини - це скоріше побажання, аніж тверда державницька настанова".

Прийняття Закону "Про надання безоплатної правової допомоги" -це, на наш погляд, не продуманий до кінця і недостатньо зважений крок, який додасть цим відносинам лише зайвих турбот та викличе напруженість між органами місцевого самоврядування і адвокатурою.

Грані первинної та вторинної правової допомоги - це саме той момент, на якому і виникнуть усі непорозуміння і які невдовзі покладуть край існуванню державних центрів з надання безоплатної правової допомоги, а відтак і визначать нікчемність самого закону.

Що ж до вимог дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то передусім адвокати самі повинні чітко усвідомити, чого можна вимагати від місцевої влади, а чого не варто. Адвокати, незважаючи на напрям і спеціалізацію, мусять добре орієнтуватися як у принципових положеннях самої Конвенції, так і в механізмах її дотримання на території України як держави, що сприйняла цей документ, підписалася під ним, згідно з Конституцією України зобов'язалася надати цій Конвенції переваги над українським законодавством. (Додаток І).

"Стандарти незалежності юридичної професії МАЮ" в розділі "Права та обов'язки юристів" визначає ці категорії не стільки для адвокатів, скільки для владних структур, які, відповідно, не повинні перешкоджати адвокатам використовувати у своїй роботі перелічені права, але й виконувати обов'язки. Наведемо лише деякі з них.

Згідно з цими Стандартами (п.7) адвокат не повинен ототожнюватися чи ідентифікуватися владою та суспільством з його клієнтом чи зі справою клієнта, незалежно від того, наскільки популярною чи навпаки може бути ця справа.

Жоден адвокат не може піддаватись кримінальним, цивільним, адміністративним чи іншим санкціям або погрозам їх застосування тільки через те, що він надавав поради чи представляв інтереси клієнта згідно з законом (п. 8 Стандартів).

Ні суд, ні адміністративний орган не повинні відмовляти у визнанні права юриста, що має необхідний допуск до практики в цьому регіоні, представляти в цьому органі інтереси свого клієнта (п. 8 Стандартів).

Гарантія незалежності адвокатів при провадженні ними справ осіб, що позбавлені волі, має забезпечуватись наданням їм вільної, справедливої та конфіденційної юридичної допомоги, зокрема, має забезпечуватися право на відвідування цих осіб. Гарантії та засоби застереження мають забезпечуватися так, щоб уникнути будь-яких можливих пропозицій про таємну змову з владою, настанов, отриманих від влади, чи залежності від них юриста, що діє в інтересах осіб, позбавлених волі.

У зв'язку зі здійсненням своєї професійної діяльності юристи не повинні позбавлятися свободи вірування, озвучення власних думок, права збиратися чи об'єднуватися у спілки (п. 14 Стандартів) тощо. Усі наведені вимоги МАЮ повинні були ураховуватись при розробці і прийнятті Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо узгодження його положень зі Стандартами МАЮ.