РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд не приймає відмову від позову позивача, визнання позову у справі відповідача, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. І хоч у коментованій статті цього не вказано, суд має постановити мотивовану ухвалу про це і продовжити розгляд справи.

У судовій практиці трапляються випадки, коли за намаганням припинити провадження у справі вбачається недобросовісна мета. "При розгляді справи у суді про розірвання шлюбу позивачка подала заяву про відмову від позову, посилаючись на своє бажання відновити сім'ю з відповідачем. У дійсності мотиви подання такої заяви були іншими: шлюб сторін було розірвано кілька років тому, після чого у позивачки народилася дочка, батьком якої вона намагалась записати відповідача. За її скаргою рішення про розірвання шлюбу було скасовано "з метою перевірки дійсних взаємовідносин сторін", після чого вона відмовилась від позову. За таких обставин адвокат відповідача мав підстави заперечувати проти прийняття відмови позивачки від позову і просити розглянути справу по суті, оскільки припинення справи могло порушити інтереси відповідача. Адвокат правильно вказував, що прийняття відмови від позову без розгляду справи по суті та встановлення характеру взаємовідносин сторін після ухваленого кілька років тому рішення суду про розірвання шлюбу та реєстрації припинення шлюбу в органах РАГСу дасть можливість позивачці зареєструвати відповідача батьком її дитини та пред'явити позов про стягнення аліментів на утримання дитини"[3].

Кодекс регламентує порядок укладення мирової угоди. Передбачено, що мирова угода укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета спору.

Про укладення мирової угоди сторони можуть повідомити суд, зробивши спільну заяву. Таку заяву може бути зроблено і в усній формі. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

Безумовно, щонайкращим вирішенням було б укладення мирової угоди у письмовій формі за підписами сторін. Але Кодекс 2004 р. передбачає, що це має бути або спільна усна заява, або ж письмова заява сторін, у якій викладено умови мирової угоди на основі взаємних поступок.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

Одержавши заяву про укладення мирової угоди, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. За змістом коментованої статті, суд, за клопотанням сторін, може постановити ухвалу про визнання мирової угоди, де, звичайно, має вказати й умови мирової угоди, які визнаються судом. Визначеність і однозначність судового рішення вимагає, щоб умови мирової угоди, викладені в заяві сторін, було чітко сформульовано в ухвалі про закриття провадження у справі.

Слід мати на увазі, що мирова угода сторін, у разі її недотримання сторонами, має підлягати примусовому виконанню. У першій редакції ЦПК 1964 р. (ст. 348) примусовому виконанню підлягали мирові угоди, затверджені судом. У Законі "Про виконавче провадження" такий пункт відсутній. Отже, в цьому випадку до примусового виконання підлягає ухвала суду. Тому в ухвалі суд має чітко вказати всі умови мирової угоди, які у разі їх невиконання можуть підлягати примусовому виконанню.

Ст. 175 ЦПК не повною мірою враховує цю обставину. У суддів може скластися думка, що умови мирової угоди вказуються в ухвалі тільки у випадку, коли за клопотанням сторін суд постановляє ухвалу про визнання мирової угоди. Сама по собі ухвала про закриття провадження у справі (ч. 4 коментованої статті), якщо у ній не буде вказано умови мирової угоди, не забезпечить сторонам примусове її виконання, оскільки суд, у випадку невиконання мирової угоди добровільно, має видати сторонам виконавчі листи. Відсутність в ухвалі умов мирової угоди створило б ситуацію неможливості видачі виконавчого листа. Адже виконанню підлягає не мирова угода сторін, а ухвала суду, прийнята з цього питання (ст. 368 Кодексу).

Адвокатам, юристам, які надають правову допомогу, слід мати на увазі цю неточність, яка, по суті, є недоліком законодавчого врегулювання, і в кожному випадку просити суд вказати в ухвалі умови мирової угоди та її визнання з тим, щоб було можливим примусове виконання.

Якщо сторони подали усну заяву про мирову угоду, доцільно занести її до журналу судового засідання (протоколу судового засідання) та запропонувати сторонам поставити свої підписи під умовами мирової угоди, або ж запропонувати викласти умови мирової угоди у письмовій заяві. Це дасть змогу запобігти можливим суперечкам у майбутньому.

Без забезпечення примусового виконання втрачає сенс саме звернення до суду.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, або якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Зразок заяви

ДО ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ м. КИЄВА

03127, м. Київ, вул. Полк. Потєхіна, 14-а, тел. 259-71-27

ПОЗИВАЧ:

Василенко Антоніна Володимирівна, яка мешкає за адресою: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 300, кв. 9; тел. 252-00-000 ідент. № 2354614549 представник: адвокат Голуб Ярослав Павлович, який діє на підставі довіреності м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, 04071; тел. 230-37-34

ВІДПОВІДАЧ: Василенко Микола Вікторович, який мешкає за адресою: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 300, кв. 9, тел. 252-00-000 ідент. №2278509072 ціна позову: 400 тис. грн.

Заява