РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Важливо також перевірити надходження до суду розписок про повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Встановивши, що повістку про виклик до суду не було вручено, можна просити суд вирішити питання про відкладення розгляду справи поза чергою, що заощадить час усіх викликаних у справі осіб. Іноді від другої сторони надходять поштою заяви з проханням про розгляд справи за її відсутності та додаються при цьому заперечення проти позову. Ці документи належить вивчити до відкриття судового засідання. Слід попередньо ознайомитися з клопотаннями другої сторони про виклик свідків. Це потрібно хоча б для того, щоб з'ясувати про можливі свідчення, їх значення для справи. , На попередньому судовому засіданні суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову. До цього позивач і відповідач мають бути готовими до того, щоб коротко і точно висловити свою позицію, а також пояснити суду, які факти визнаються. Одночасно слід подати клопотання про витребування певних доказів і виклик свідків, проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, які докази належить оглянути на місці. Слід мати на увазі, що для суду призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Належить також завчасно підготувати та подати заяву про забезпечення позову, якщо в цьому є потреба. Право заявлення клопотань є важливим процесуальним засобом захисту інтересів осіб, які беруть участь у справі. Під час підготовки до справи слід наперед продумати клопотання, а також свою позицію щодо заявлення можливих клопотань другої сторони.

На попередньому судовому засіданні суддя в обов'язковому порядку з'ясовує, які обставини визнаються кожною стороною. Це важливий момент. Визнання певних обставин може вплинути на остаточне вирішення справи, а відмову від визнання суд може і не прийняти. В окремих випадках є потреба невідкладно оглянути письмові та речові докази. Позивач має наперед продумати таку ситуацію та подати аргументоване клопотання про невідкладний огляд доказів на місці.

Глава 37. Судовий розгляд

Судовий розгляд - визначальна частина судової справи. Саме в умовах публічної процедури під час судового розгляду перевіряються судом аргументи сторін, їх докази. Головуючий у судовому засіданні забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення всіх процесуальних дій та здійснення учасниками процесуальних прав. Він спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й усуває із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

"Розгляд і вирішення цивільної справи є змістом стадії судового розгляду. А судове засідання - процесуальною формою".

Присутні у судовому засіданні звертаються до головуючого зі словами "Ваша честь". Ст. 160 ЦПК визначає обов'язки головуючого. І якщо він відступає від принципів, зазначених у цій статті, і в осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого виникають заперечення, то вони заносяться до протоколу судового засідання (журналу судового засідання) і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу. Це важливе правило, яке дозволяє звернути увагу судді на допущені ним відхилення від вимог закону. Оскільки головуючий зобов'язаний постановити ухвалу щодо таких заперечень, то їх доцільно подавати у письмовій формі. Цим правилом не слід зловживати, щоб зайвий раз не створювати конфліктну ситуацію з головуючим.

Процесуальний закон покладає на головуючого обов'язок доповісти про зміст заявлених вимог і про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання.

Суд обов'язково з'ясовує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. Це звичайна, усталена процедура, де новацією є обов'язок запитати, чи не бажають сторони звернутися до третейського суду.

З'ясовуючи ці питання, суд має роз'яснити сторонам наслідки таких розпорядчих дій. Є ситуації в судах, коли мирова угода - це найкращий вихід із заплутаної ситуації. Усвідомлюючи це, судді докладають багато зусиль, щоб досягти мирової угоди. Позиція розумна і правильна. Але при цьому слід мати на увазі, щоб такий правочин[1] не виходив за межі закону або не був продиктований юридичною непоінформованістю однієї сторони і обманом з боку другої.

Під час розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає і про позицію останнього щодо заявлених вимог, якщо таку викладено у письмових поясненнях.

Якщо позивач змінює вимоги, він має викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. Кодекс не вказує, як бути у разі, якщо відповідач відсутній. На мою думку, в цьому випадку слухання справи слід відкласти та вжити заходів щодо повідомлення відсутнього відповідача про зміну вимог і для з'ясування позиції відповідача щодо змінених вимог.

За клопотанням відповідача за зміни вимог суд може зробити перерву для підготовки до розгляду справи у зв'язку із зміненими вимогами. У цьому випадку суд може запропонувати відповідачу подати письмові пояснення щодо змінених вимог.

Щодо часткового визнання позову відповідачем головуючий з'ясовує, в якій саме частині позов визнається. В таких ситуаціях доцільно запропонувати подати письмові пояснення про часткове визнання позову.

Для відмови від позову досить зробити усну заяву. Але попри те, що в суді здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами, слід мати за правило, щоб відмова від позову або визнання позову було викладено у письмових заявах, які приєднують до справи.

"Відмова від позову і визнання позову є односторонніми волевиявленнями позивача та відповідача, спрямованими на врегулювання спору"[2]. Ці дії можна виконати протягом усього часу судового розгляду.

Таким чином, зробленої однією зі сторін усної заяви про визнання позову або відмову від позову достатньо для прийняття судом рішення. Однак на судові лежить обов'язок до ухвалення судового рішення роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій і перевірити, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії (відмову від позову або визнання позову), у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Якщо позов визнається відповідачем, суд постановляє рішення про задоволення позову. Безперечно, що суду легше з'ясувати наявність достатніх обставин для прийняття рішення або закриття провадження у справі за наявності письмових заяв про відмову від позову або визнання позову. Суду належить перевірити, чи визнання позову не суперечить закону або чи не порушує права, свободи, інтереси інших осіб. Якщо суд визнає, що відмова від позову або його визнання порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, він постановляє мотивовану ухвалу про відмову в прийнятті визнання позову або відмову від нього.

У Кодексі 1964 р. було передбачено, що заява про відмову від позову, визнання позову, якщо її зроблено в усній формі, заносилась до протоколу судового засідання та підписувалась відповідно позивачем або відповідачем. Така позиція була правильною.

Під час вирішення справ за Кодексом 2004 р. не буде порушенням закону, якщо суд заяву про відмову від позову або визнання позову внесе до журналу судових засідань і запропонує відповідній стороні підписати її. Така дія за певних обставин може запобігти виникненню між сторонами суперечкам щодо вчинення ними процесуальних дій. Навіть наявність звукозапису в процесі не гарантує, що такі суперечки не виникнуть.