РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приклад. У справі Ж. позивач С, володіючи навичками маніпулювання і добре знаючи характер відповідача, негативно впливала на свого колишнього чоловіка і запевнила його, що із суддею має домовленість і справу буде вирішено на її користь. У засіданні позивач постійно входив у конфлікт із суддею та порушував порядок засідання. У зв'язку з цим у судді виробилась стійка неприязнь до відповідача, яку йому було важко подолати. Адвокат зрозумів, що в такому стані суддя просто не зможе об'єктивно сприймати докази та давати їм оцінку. Суддя кілька разів робив зауваження відповідачу, однак марно. Скориставшись приводом щодо витребування додаткових доказів, адвокат заявив відповідне клопотання і попросив відкласти слухання справи. Після оголошення перерви він зайшов до судді й вибачився за клієнта. Після цього адвокат переговорив зі своїм довірителем і пояснив, що він буде змушений відмовитись від надання правових послуг і вийти зі справи, якщо довіритель не змінить свою поведінку.

Вони домовились, що адвокат на підставі довіреності представлятиме інтереси клієнта як представник, а довіритель не братиме участі у справі. Повідомлення про те, що відповідач захворів і не зможе брати участі у справі, суддя вислухав з явним полегшенням. Адвокат повною мірою використав своє становище представника і дав пояснення щодо суті спору, а також подав їх у письмово. Суддя з винятковою ретельністю досліджував матеріали справи і, врешті-решт, ухвалив рішення на користь відповідача.

Звичайно, такий підхід не може бути рецептом під час вирішення всіх справ у суді, проте в конкретному випадку він спрацював.

Глава 39. Участь у дослідженні доказів

Дослідження обставин справи розпочинається заслуховуванням пояснень сторін та їх представників, що виходять від осіб, які мають юридичну заінтересованість у справі. Цю специфіку суд враховує під час оцінки доказів. Новий ЦПК пішов далі. Ст. 176 ЦПК встановлює порядок пояснень сторін і третіх осіб. Суд заслуховує пояснення позивача, третьої особи, яка бере участь на його стороні, їхніх представників, відповідача, третьої особи, яка бере участь на його боці, та їхніх представників (якщо представники беруть участь у справі).

За клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник. Така позиція правильна. "Не будучи юристом, сторона може замість потрібних суду фактичних даних викласти свої плутані й часом неправильні "юридичні" міркування, що лише ускладнить завдання з обґрунтування правової позиції у справі". Адвокат або інша особа, яка виконує обов'язки представника, маючи правову підготовку, може чіткіше і точніше сформулювати вимоги сторін, забезпечивши процесуальну економію.

Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими. Сторони, їхні представники повинні мати за правило, що у випадку, коли у справі заявлено кілька вимог, то належить дати окремо пояснення по кожній із них. Суд може зобов'язати сторони до цього.

Іноді сторони й інші особи, які беруть участь у справі, нечітко висловлюються щодо своїх вимог. Але суд має з'ясувати позицію сторін. Тому ст. 176 ЦПК надає суду право зажадати конкретної відповіді - "так" чи "ні". Відповідно до усталеного порядку сторони й інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання один одному. Таке правило нагадує перехресний допит. Під перехресним допитом розуміють допит однієї і тієї самої особи, коли сторони, які беруть участь у справі, можуть почергово ставити запитання допитуваному про одну й ту саму обставину з метою перевірки, уточнення або доповнення його пояснень.

"Пояснення про обставини справи сторони дають у формі вільної розповіді. Позивач має повідомити суду факти, якими обґрунтовує позовні вимоги, і на підтвердження цих фактів послатися на докази. Якщо відповідач заперечує проти позову, він зобов'язаний послатись на фактичний і доказовий матеріал ". Клієнт має усвідомити, що його завдання - викласти суду тільки факти, які мають значення для справи, уникаючи непотрібних подробиць, і вказати на докази, які ці факти підтверджують. "Враховуючи індивідуальні особливості свого довірителя, адвокат може з його згоди дати пояснення суду замість нього. Але при цьому слід ураховувати небезпеку "додаткових" роз'яснень, які клієнт може побажати дати суду, вважаючи, що адвокат сказав "занадто мало". Практика показує, що такими доповненнями, надто якщо вони стосуються юридичної сторони справи, довірителі зовсім не сприяють з'ясуванню судом правової позиції, коротко і вичерпно викладеної адвокатом. Тому корисно роз'яснити довірителю, що йому не слід доповнювати виклад адвокатом обставин, особливо з правових аспектів спору". Довірителю обов'язково слід пояснити, як відповідати на запитання, обмежившись тільки фактами і не виказуючи свого, часом неприязного, ставлення до протилежної сторони. Якщо у своїх поясненнях представник забув про важливі обставини, адвокат може поставити йому з дозволу суду запитання.

Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, які заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, можуть бути одержані в порядку допиту їх як свідків (ст. 62,184 ЦПК).

Можливість допиту сторін та їхніх представників є новелою цивільного процесу. Безумовно, що вона розширює доказову базу, а тому є виправданою з погляду доцільності. Водночас слід застерегти представників і сторін щодо можливої відповідальності за надання неправдивих показів. За змістом статті сторони, треті особи можуть бути допитані як свідки, якщо заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто. У такому випадку їх пояснення мають силу показів свідка.

Проблемою залишається те, що під час надання пояснень ці особи висловлюють свою позицію і дають пояснення не тільки про факти, які їм відомі особисто. Оскільки це питання не врегульовано достатнім чином, вихід із ситуації знаходитимуть судді безпосередньо в судовому процесі.

Можна рекомендувати такий порядок. Сторона, третя особа, їхні представники дають пояснення в порядку ст. 176 Кодексу, посилаючись зокрема на факти, які їм відомі особисто. Після цього, відповідно до встановленого судом порядку дослідження доказів, сторони, треті особи, їхні представники дають покази в порядку статей 180-182, 184 Кодексу як свідки щодо фактів, які їм особисто відомі.

Мистецтво допиту - біла пляма у підготовці юристів (суддів, адвокатів), які надають правову допомогу. Якщо допитувана особа намагається ухилитися від відповіді, не варто наполягати на такому запитанні, бо це нічого не дасть: неможливо примусити сторону або свідка давати покази на шкоду собі. Суддя, звичайно, зробить висновки з небажання дати чіткі відповіді. Замість цього потрібно поставити запитання про інші обставини, відповіді на які загалом можуть дозволити встановити факти, стосовно яких особа не бажає дати прямої відповіді.

Ось приклад з книги Д. П. Ватмана та В. А. Єлизарова: "Позивачка пред'явила позов про виселення невістки, яка прибула до міста із іншої місцевості. На питання адвоката відповідачки позивачка категорично стверджує, що прописка позивачки була проведена без її, наймача, відому і згоди. Адвокат запитує:

- Ви брали участь у виборах до місцевих рад депутатів трудящих?

-Так.

- З ким ви були на виборчій дільниці?

- Із сусідкою по квартирі. (Сусідку викликано як свідка).

- А ваша невістка брала участь у голосуванні?