РОЗДІЛ VII. АДВОКАТ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Скасування заочного рішення може відбутись за наявності двох умов.

1. Суд встановив, що причини неявки в судове засідання та неповідомлення про це суду мали місце з поважних причин (суб'єктивний фактор).

2. Подані стороною докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Наявність лише однієї умови з цих двох обставин є недостатньою для скасування заочного рішення. Вони мають бути у сукупності.

Отже, може виникнути ситуація, коли подані стороною докази мають істотне значення для справи, але немає підстав для визнання причин неявки поважними. І заява буде відхилена. Говорити після цього, що у суді встановлюється об'єктивна істина, вочевидь не доводиться.

Приклад. До суду подано позов про стягнення боргу. На підтвердження - боргову розписку про одержання 20 тис. грн. Відповідач у судове засідання не з'явився. Суд постановив заочне рішення. Відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення, де вказав, що: а) його неявка в суд була поважною, бо він у той день хворів, хоча до лікаря не звертався. Це можуть підтвердити свідки: його дружина і син; б) вимога є безпідставною, бо він повністю розрахувався за цей борг, виконавши позивачу будівельні роботи. На підтвердження цієї обставини подав розписку позивача, що борг погашено, бо в його рахунок здійснено боржником будівельні роботи на суму боргу, і виконані роботи позивач визнає як погашення боргу.

У цій ситуації суд має сумніви в тому, що причина неявки в суд і неповідомлення про причини неявки є поважними. Але представлений доказ (розписка) повністю спростовує позов. Як бути у цьому випадку? Адже рішення має бути законним, справедливим і правильним. Воно є таким формально, бо прийняте на підставі наявних доказів. Але додатково подані докази будуть ще і предметом оцінки в апеляційному суді. Чи варто у такій ситуації наражатись на можливе скасування заочного рішення вищим судом? Отже, Кодекс покладає на суддів обов'язок вирішувати зовсім необов'язкову дилему: чи є підстави для визнання причин неявки поважними. У наведеному прикладі різні судді по-різному вирішуватимуть питання. Одні, усвідомлюючи, що докази поважності причин неявки є недостатніми, все ж визнають їх поважними та скасують заочне рішення, інші - визнають такі причини неявки неповажними та відмовлять у задоволенні заяви.

Заочне рішення може бути оскаржено у загальному порядку. Ч. 3 ст. 232 ЦПК встановлює, що повторне заочне рішення позивач і відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому Кодексом. Ця норма викладена не зовсім вдало і потребує пояснень. Не ясно, що таке повторне заочне рішення. Вважаю, що повторним заочним рішенням є рішення, яке винесено заочно після скасування заочного рішення судом за заявою відповідача і призначення справи до розгляду в загальному порядку, при якому відповідач знову не з'явився в судове засідання. У контексті ч. 3 ст. 232 зазначається, що відповідач не може ще раз скористатися заявою про перегляд цього повторного заочного рішення. Ч. 3 ст. 232 ЦПК вимагає коректування. її можна викласти так: "Після скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку суд може постановити повторне заочне рішення, якщо відповідач знову не з'явився в судове засідання. У цьому випадку позивач і відповідач можуть оскаржити таке заочне рішення у загальному порядку. Перегляд повторного заочного рішення в порядку ст. 228 ЦПК не допускається".

Набрання заочним рішенням чинності не містить особливостей і встановлюється відповідно до загального порядку.

Глава 50. Дії сторін після оголошення рішення суду