Історія створення Європейського Союзу; його інституції, основні законодавчі документи та напрями діяльності
Початком західноєвропейської економічної інтеграції можна вважати 1950 р., коли було запропоновано створити Європейську Федерацію, що ґрунтувалася б на економічному об'єднанні. Мета її діяльності - інтеграція в гірничо-металургійні галузі, де традиційно існувала жорстка конкурентна боротьба. Наступним кроком стало створення ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) у 1951 р. (Паризька угода), яке почало функціонувати з 1952 р.
Римський договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (CEC) і Євроатому підписано 1957 р., він набув чинності з 1958 р. Ним передбачалося ліквідувати всі національні бар'єри на шляху вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили між країнами-учасницями і перейти до вироблення спільної зовнішньоекономічної, сільськогосподарської і транспортної політики. У 1967 р. ці три співтовариства (ЄОВС, ЄЕС, Євроатом) злилися в єдине Європейське Співтовариство.
На початку 70-х років розпочався процес розширення ЄЕС: 1 січня 1973 р. членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія, Ірландія, 1 січня 1981 р. - Греція, 1 січня 1986 р. - Іспанія та Португалія.
Першого липня 1987 р. набув чинності Єдиний європейський акт, підписаний у лютому 1986 р. Цей документ визначив подальші цілі європейської інтеграції. Так, він мав на меті сформувати до 1 січня 1993 р. єдиний внутрішній ринок (наступний етап економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики и інституцій), запровадити спільну політику в соціальній сфері, галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища. Цей документ також вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики. Крім того, у Єдиному європейському акті постало питання про створення Європейського Союзу (ЄС), який повинен був стати інститутом не лише економічним, а й політичним.
У Маастрихті 7 лютого 1992 р. підписано Договір про Європейський Союз (саме поняття "Європейський Союз" з'явилося ще під час Паризької конференції 1972 р.). Договір набув чинності 1 листопада 1993 р. Він визначив "три колони" ЄС:
"перша колона" - Європейські Співтовариства: ЄСВС, Євратом та Європейське Співтовариство (замість старої назви "Європейське Економічне Співтовариство"), причому останнє становить серцевину та каркас процесу інтеграції і за властивостями - це "наднаціональний феномен";
"друга колона" - спільна зовнішня та безпекова політика (СЗПБ);
"третя колона" - співпраця у сферах юстиції та внутрішніх справ.
У економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного і валютного союзу (п'ятий - найвищий рівень економічної інтеграції).
Членами ЄС 1 січня 1995 р. стали Фінляндія, Австрія та Швеція.
Другого жовтня 1997 р. було підписано Амстердамський договір (набув чинності 1 травня 1999 р.), що вніс зміни та доповнення до Маастрихтського договору про Європейський Союз, Римського договору про заснування Європейського (Економічного) Співтовариства та Євратому, Договору про заснування ЄСВС. Ці зміни торкнулися повноважень і напрямів діяльності, а також привели інституційні механізми до цілей, визначених Маастрихтським договором. Особливу роль у цьому відіграло укладання 1997 р. Шенгенської угоди про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу.
Ніццький договір, який вніс зміни в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення, був підписаний 26 лютого 2001 р. Квоти представництва в інституціях ЄС, зокрема, були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів. Положення цього Договору набули чинності.
Першого січня 2002 р. до готівкового обігу введена єдина грошова одиниця ЄС - євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС - найвищого етапу інтеграції. Банкноти та монети євро замінили національні валюти у 12 з 15 країн ЄС (Бельгії, Німеччині, Греції, Іспанії, Франції, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Австрії, Португалії та Фінляндії). Велика Британія та Данія вирішили наразі відмовитись від введення євро на своїй території, а Швеція не змогла виконати необхідних критеріїв введення євро, встановлених Маастрихтським договором. Десять держав, котрі приєдналися до ЄС 2004 р., також не змогли виконати усіх необхідних критеріїв "зони євро". З 1 січня 2007 р. до єврозони приєдналася і Словенія.
Першого травня 2004 р. членами ЄС стали Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія, а 1 січня 2007 р. - Болгарія та Румунія. Країнами - кандидатами на членство є Македонія, Туреччина та Хорватія.
На саміті ЄС у Брюсселі 17-18 червня 2004 р. схвалено текст Конституції Європейського Союзу. Угоду про Конституцію Європейського Союзу підписали глави держав та урядів 25 країн - членів ЄС у Римі 29 жовтня 2004 р. Вона складається з чотирьох розділів, де відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура і процедура прийняття рішень, права й обов'язки всіх європейських органів управління, а також напрями діяльності організації.
Отже, до ЄС почали входити 27 європейських країн. Це Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція,
Для того, аби стати членом ЄС, країна повинна мати стійкий демократичний лад, що гарантує верховенство законів, забезпечує права людини і захист національних меншин, а окрім того - бути країною із розвинутою ринковою економікою та державною службою, на базі якої може здійснюватися керівництво ЄС. Сам Союз надає фінансову і консультаційну підтримку країнам - претендентам на вступ до організації.
Громадяни країн, котрі належать до ЄС, можуть вільно пересуватися у його межах, долучатись до навчальних і дослідницьких проектів ЄС. Союз також активно виступає проти тероризму, бере активну участь у проектах захисту навколишнього середовища та науково-дослідницькій роботі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці“ на сторінці 1. Приємного читання.
