Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці

Україна в Європі і світі

Кожна країна ЄС має визначену кількість голосів, які використовують для голосування того чи іншого рішення, що приймає

Рада Міністрів Європейського Парламенту. Представники кожної країни також обирають певну кількість членів парламенту. Ця кількість залежить переважно від кількості населення країни.

Євросоюз продовжує активно працювати над своїм подальшим розширенням. Доречно згадати Туреччину, яка з 14 квітня 1987 р. стала офіційним кандидатом на вступ до ЄС. Європейські амбіції Туреччини сягають 1963 р., коли в Анкарі було укладено відповідну угоду. Офіційно попередні переговори розпочалися у жовтні 2005 р., і можливий вступ Туреччини в ЄС прогнозується у 2015 р., Республіка Македонія отримала офіційний статус кандидата у грудні 2005 р. Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн у різний час подавали заяви про вступ до ЄС, але через ті чи інші причини (зокрема негативні результати референдумів у Норвегії) не стали його членами. Однак ці країни є членами єдиної економічної зони ЄС без набуття членства. Чорногорія отримала статус офіційного кандидата 17 грудня 2010 р. Албанія, Боснія та Герцеговина, Сербія офіційно визнані потенційними кандидатами. Найшвидше членом ЄС стане Хорватія, яка розпочала переговори ще у жовтні 2005 р. У червні 2006 р. чільники Євросоюзу заявили про передбачуваний вступ Хорватії до ЄС у 2010 р. (заява про вступ надійшла 21 лютого 2003 р.). Голова Єврокомісії Ж. М. Баррозу 10 червня 2011 р. заявив, що Хорватію приймуть до членів Євросоюзу 2012 р. Цього ж року 22 січня у Хорватії відбувся референдум щодо вступу до ЄС. Дві третини (66 % ) хорватів висловилися за вступ до ЄС. Тепер угоду про членство цієї балканської країни мають схвалити парламенти всіх країн - членів ЄС, хоча це вважається радше формальністю. Коли Хорватія надалі здійснюватиме необхідні реформи, країна стане 28 членом ЄС 1 липня 2013 р.

Характерна ознака політичної стратегії Євросоюзу стосовно країн-кандидатів - пошук уніфікованих процедур вступу до ЄС. Континентальна універсалізація засад внутрішнього життя дедалі тісніше приєднує можливості партнерства до моделі національного розвитку і стає основою розв'язання питань міжнародної стабільності й безпеки. Формат і часові межі розширення на Схід неоднакові й визначаються, по-перше, політичним (рівнем політичної, соціальної та економічної відповідності) й економічним станом держави-заявника; по-друге - наслідками чергового розширення для держав - членів ЄС; по-третє - масштабом пристосувань, котрі має здійснити Союз для збереження ефективності функціонування ЄС.

В основі діяльності ЄС покладено принцип субсидіарності. Згідно з ним ЄС починає діяти лише тоді, коли він може краще розв'язати проблему, ніж національна держава чи органи місцевого самоврядування. Тому в багатьох випадках на рівні ЄС затверджуються лише відповідні рекомендації та директиви, а вже уряди країн-членів вирішують, у який спосіб утілюватимуть їх у життя. ЄС не може замінити країни-члени, а тільки доповнює їхню діяльність з метою збільшення ефективності управління та подолання проблем кожної країни.

Європейський Союз має власну символіку і гімн. Історія створення прапора починається 1955 р. Тоді ЄС існував лише у вигляді Європейського об'єднання вугілля та сталі, куди входило шість країн. Проте існувала організація з ширшим представництвом - Рада Європи, заснована на кілька років раніше для захисту прав людини та пропагування європейської культури. У той час Рада Європи підбирала собі емблему. Після активних обговорень прийняли нинішній варіант прапора - коло з 12 золотих зірок на блакитному тлі. Кількість зірок немає нічого спільного з чисельністю країн - членів організації. У різних традиціях "12" - символічне число, що означає абсолютну досконалість. Це також і кількість місяців у році, й кількість цифр на циферблаті годинника. Крім того, коло - ще й символ єдності. Так народився європейський прапор - ідеал об'єднання народів Європи. На ньому сяє 12 зірок як символ довершеності, повноти та єдності. Прапор залишається незмінним упродовж років, незважаючи на розширення ЄС.

Згодом Рада Європи закликала інші європейські установи прийняти той самий прапор, і 1983 р. його затвердив Європейський Парламент. Усі європейські інституції використовують його з початку 1986 р,

Європейський прапор - єдина емблема Європейської комісії, виконавчого органу ЄС. Інші європейські установи й органи додають до прапора власну емблему.

Гімн ЄС у широкому значенні - це гімн не лише Євросоюзу, ай усієї Європи. Музика гімну взята з Дев'ятої симфонії, яку Л. ван Бетховен написав 1823 р. У фінальній частині він поклав на музику "Оду до радості", написану 1785 р. Ф. Шіллером. У цьому вірші знайшла відгук ідея братання народів, котру поділяв і Бетховен.

У 1972 р. Рада Європи (той самий орган, що розробив дизайн європейського прапора) схвалила бетховенську тему "Оди до радості" як свій гімн. Відомому диригентові Г. фон Караяну доручили написати три інструментальні аранжування - із соло для фортепіано, духових інструментів і симфонічного оркестру. Універсальною мовою музики гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на котрих тримається Європа. У1985 р. гімн схвалили президенти та глави урядів країн ЄС як офіційний гімн Європейського Союзу. Він не має на меті замінити існуючі національні гімни країн ЄС - це утвердження спільних цінностей та їхнього єднання в усьому розмаїтті національних відмінностей. Головні органи управління ЄС:

Європейська рада - інституція, що визначає головні напрями політики ЄС. її становлять глави держав та урядів ЄС. Рада засідає двічі на рік. Практику зустрічей голів держав і вищих посадовців Європейського Співтовариства запропонував 1961 р. генерал Ш. А. де Ґолль. Європейська рада приймає не законодавчі рішення, а політичні, котрі згодом мають бути втілені в юридичних зобов'язуючих актах Співтовариства.

Рада Європейського Союзу (колишня Рада Міністрів) - головний законодавчий орган та орган, що приймає рішення до ЄС. Представляє держави - члени ЄС. Кількість голосів - пропорційно населенню з окремими преференціями для нечисленних країн. Рада ЄС складається з представників урядів на рівні міністра від кожної країни-члена. Склад учасників залежить від предмета обговорення. Рада ухвалює законодавство ЄС - регламенти, директиви, рішення та відповідає за координацію спільної економічної політики держав-членів. Засідання Ради скликає її голова, що змінюється кожні півроку, а посада за чергою переходить до іншої держави-члена.

Європейський Парламент (ЄП) - демократичний орган політичного контролю Європейських спільнот. Представляє громадян країн - членів ЄС. Складається з депутатів, котрих обирають у країнах-членах за допомогою прямих виборів на п'ять років. Однак фракції в ЄП формують не за національною, а за партійною приналежністю і є загальноєвропейськими. ЄП затверджує бюджет ЄС (спільно з Радою ЄС), контролює діяльність Європейської комісії, бере участь (спільно з Радою ЄС) у законодавчому процесі, має повноваження на узгодження у випадку укладання договору про вступ до ЄС чи асоційоване членство, санкціонує важливі міжнародні угоди.

Європейська комісія - виконавчий орган ЄС. Репрезентує інтереси ЄС загалом. Ініціює нові законопроекти, надсилає їх до Європарламенту та Ради ЄС. Відповідає за практичне втілення політики ЄС, управління нею, а також керує фінансами - бюджетом. Спільно з Європейським судом забезпечує виконання європейського законодавства (контролює виконання угод). Представляє ЄС на міжнародній арені. Чисельність єврокомісарів - 27 (від кожної країни - по одному). Голів і членів Комісії призначають на посади терміном на п'ять років.

Європейський суд - найвищий суд ЄС" рішення якого не оскаржуються, мають обов'язковий характер для всіх країн-членів та інституцій ЄС. Він розв'язує спори між державами ЄС, органами ЄС, між ЄС і юридичними та фізичними особами, готує експертні висновки на відповідність ухвалених рішень з європейського права. Чисельність - 27 (по судді від кожної країни-учасника) та вісім генеральних адвокатів. Термін повноважень - шість років.

Палата аудиторів (рахункова палата) - контрольний орган ЄС щодо використання бюджетних коштів, але її рішення не мають чинності. Кількість - 27 осіб (по представникові від країн-учасниць). Контролює реалізацію бюджету ЄС (зокрема у формі щорічних звітів), інформує про всі відхилення від норм, виголошує погляди та поради на внесок інших органів ЄС.

Враховуючи певну специфіку утворення Європейського Союзу і витоки цього утворення як утворення міжнародної організації, джерелами права Європейського Союзу (в смислі загальних міжнародно-правових джерел цієї організації) визначили:

• Статут ООН та міжнародно-правові акти, які розкривають і закріплюють основні принципи сучасного міжнародного права;

• Віденські конвенції про право міжнародних договорів 1969 та 1986 рр.;

• міжнародно-правові акти універсального характеру, котрі регламентують питання захисту прав і свобод людини;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Україна в Європі та світі - складова формування і розвитку нової системи міжнародних відносин

  • Засади, пріоритети і засоби зовнішньої політики України

  • Джерела формування цілей, засад та засобів зовнішньої політики України

  • Міжнародне визнання незалежної України

  • Розділ 2. Міжнародна політика України після розпаду СРСР. Створення СНД

  • Проблеми інтеграції України в рамках СНД

  • Україна в системі економічно-фінансових організацій СНД

  • Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва

  • Україна - член регіональних економічних угруповань у межах СНД

  • Україна і зона вільної торгівлі СНД

  • Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією

  • Питання правонаступництва власності колишнього СРСР в українсько-російських відносинах. Без'ядерний статус України і політика Росії

  • Територіальні питання та проблеми Чорноморського флоту в українсько-російських відносинах

  • Розділ 4. Створення організації об'єднаних націй та участь України в її роботі

  • Україна в організаційних структурах ООН

  • Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН

  • Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці
  • Європейський вибір України - визначальний вектор зовнішньополітичної діяльності

  • Галузеві взаємовідносини України з Європейським Союзом

  • Сфера безпеки й оборони у рамках співробітництва між ЄС та Україною

  • Співробітництво України і ЄС у сфері охорони довкілля

  • Співпраця України з ЄС у сфері науки і технології, дослідження та розвитку

  • Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

  • Євроінтеграційний курс України - позитиви та негативи

  • Розділ 6. Участь України у міжнародній безпеці. співпраця з НАТО: проблема членства

  • Створення та структура Північноатлантичного альянсу

  • Взаємовідносини між Україною та НАТО

  • Основні галузі співпраці України з НАТО

  • Основні результати практичного співробітництва

  • Вступ України до НАТО: переваги та недоліки членства

  • Недоліки

  • Розділ 7. Взаємовідносини України з країнами центрально-східної Європи

  • Відносини України з Республікою Польща

  • Україна та Румунія

  • Українсько-словацькі політичні відносини

  • Взаємовідносини України з Чеською Республікою

  • Розділ 8. Етапи налагодження зовнішньополітичних контактів України з державами західної Європи

  • Українсько-німецькі відносини

  • Українсько-британська співпраця

  • Політичний діалог України з Італією

  • Франція як важливий чинник Європейської і трансатлантичної інтеграції України

  • Розділ 9. Формування міждержавних дипломатичних зв'язків України зі сполученими штатами Америки та Канадою

  • Встановлення дипломатичних відносин між Україною й Канадою

  • Розділ 10. Близькосхідний і Азійський вектор зовнішньої політики України

  • Формування українсько-іранських відносин

  • Розвиток українсько-ізраїльських узаємин

  • Розвиток відносин із провідними державами Азійсько-Тихоокеанського регіону

  • Українсько-китайські торговельно-економічні відносини

  • Розвиток відносин з Японією. Українсько-японське економічне та політичне співробітництво

  • Післямова