Причини розпаду СРСР. Україна - член-засновник СНД
З 23 серпня до 1 вересня 1991 р. проголосили незалежність Естонія, Латвія, Україна, Молдова, Азербайджан, Узбекистан, Киргизстан.
Верховна Рада Литви оголосила про відновлення державного суверенітету ще 11 березня 1990 р. і почала втілювати рішення в життя. У січні 1991 р. Москва спробувала насильно придушити цей процес, але тисячі жителів Вільнюса встали на захист незалежності. Литовці відстояли право жити в незалежній державі, а 9 вересня 1991 р. офіційно визнано незалежність прибалтійських держав - Латвії, Литви, Естонії. Союз скоротився до 12 республік.
В Україні 1 грудня 1991 р. відбувся референдум, під час якого громадяни практично одностайно (90 % ) висловилися за незалежність держави. Обраний Президентом Л. Кравчук роз'яснив результати референдуму як мандат на неприєднання України до нового Союзного договору. Без України Союз був неможливий. Такої позиції дотримувався російський Президент Б. Єльцин. Не мислив Союзу без України і М. Горбачов.
Вирізняється чимало принципово інакших поглядів на причини розпаду СРСР. Так, одні політики вважають, що він є наслідком демократичних змін, а інші стверджують: крах СРСР організований штучно і був неминучим.
Свого часу Російська Федерація простежувала причини розпаду СРСР, взявши до уваги і внутрішні обставини. Проаналізувавши їх, вона дійшла висновку: приєднання до СРСР Західної України, Західної Білорусі, Буковини, Бессарабії та Прибалтики, зрештою, спричинило розпад СРСР. Тобто окуповані території не було
належно очищено від ворожих елементів, забагато прав залишено соловецьким республікам, і це призвело до розпаду СРСР, найстрашнішого, як вважає Кремль, катаклізму XX ст.
У Мінську лідери Росії, України та Білорусі (країн - засновників СРСР) 8 грудня 1991 р. заявили про припинення дії Союзного договору 1922 р. та про намір створити Співдружність Незалежних Держав (СНД). На цій зустрічі постало також питання про підготовку нового документа. Так народилася "Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД)", підписана керівниками Росії (Б. Єльцин, Г. Бурбуліс), України (Л. Кравчук, В. Фокін), Білорусі (С. Шушкевич, В. Кебич).
Співдружність Незалежних Держав створена 8 грудня 1991 р. у садибі Віскулі (Біловезька пуща, Білорусь) як господарський, політичний і економічний союз Білорусі, Росії та України. На умовах Алма-Атинської угоди 21 грудня приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан), а 23 жовтня 1993 р. - Грузія. У 2005 р. 26 серпня зі складу СНД вийшов Туркменістан; 14 серпня 2008 р. парламент Грузії прийняв рішення залишити СНД, і, згідно зі Статутом СНД, 18 серпня 2009 Грузія офіційно перестала бути членом Співдружності.
Після Алма-Атинської зустрічі 21 грудня 1991 р. до складу СНД увійшло 11 колишніх республік (без Грузії - приєдналася до СНД через два роки) та держав Прибалтики. Президент СРСР М. Горбачов 25 грудня 1991 р. подав у відставку. СРСР припинив існування. З цього моменту відкривається новий етап у відносинах між тепер уже незалежними державами, котрі утворилися на уламках Радянського Союзу. Утворенню СНД сприяли спеціалізація економічних районів, тісні економічні контакти, спільне правове поле, входження до єдиного воєнно-оборонного простору, функціонування загальної валюти, усталені міжетнічні зв'язки. Крім того, процес інтеграції дещо стимулювався спільністю стратегічних інтересів тих держав, які ввійшли до складу СНД. Пріоритетними серед них були:
• вихід зі соціально-економічної кризи;
• здійснення ефективних ринкових реформ;
• реструктуризація та модернізація економіки;
• збереження територіальної цілісності, юридичне визнання відмови від взаємних претензій;
• досягнення внутрішньої соціально-економічної та політичної стабільності, запобігання виникненню руйнівних внутрішніх конфліктів, блокування спроб повернути розвиток історії у зворотному напрямі.
До СНД у різних країнах поставились по-різному, але всі зазначили одне: Мінсько-Алма-Атинський акт - це остаточний кінець СРСР старого зразка.
Виступаючи 4 квітня 1992 р. на міжнародному Бертельсманівському форумі (Німеччина), Л. Кравчук охарактеризував позицію України щодо СНД: це - ані держава, ані наддержава. Вона не є суб'єктом міжнародного права і міжнародних відносин. СНД - форма співробітництва незалежних держав, які самостійно відповідають за свій внутрішній розвиток і відносини з іншими країнами.
Організаційні основи СНД оформлено кількома документами, котрі називають установчими: Біловезькою угодою про створення СНД, Протоколом до неї, який учасники вирішили вважати складовою частиною Угоди (8 грудня 1991), І Алма-Атинською декларацією (21 грудня 1991), а також Статутом СНД (22 січня 1993).
Згідно зі Статутом СНД (ст. 1) Співдружність засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Міжнародна політика України після розпаду СРСР. Створення СНД“ на сторінці 1. Приємного читання.
