Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва

Україна в Європі і світі

У 1990 р. Президент Туреччини Т. Озал виступив з ініціативою створення "Чорноморської зони процвітання і співпраці" за участю СРСР, Туреччини, Румунії та Болгарії. А 25 червня 1992 р. у Стамбулі Албанія, Азербайджан, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Туреччина та Україна підписали "Декларацію самміту про Чорноморське економічне співробітництво", де визначено принципи та цілі співробітництва у Причорноморському регіоні й діяльності Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). 31992 р. до 1998 р. вона називалася "Чорноморське економічне співробітництво" - ЧЕС

У перші ж роки існування ЧЕС виникли проблеми з реалізацією нагальних завдань. Не вистачало фінансових ресурсів. Хоча в Стамбульській декларації заявлялося про необхідність створення Чорноморського банку торгівлі та розвитку (ЧБТР), фактично така робота почалася лише в 1995 р., коли ЄС виділив 250 тис. екю на розроблення бізнес-плану банку. Угода про створення ЧБТР, підписана і ратифікована всіма учасниками, набула чинності 24 січня 1997 р. Статутний капітал ЧБТР - 1,35 млрд дол. Згідно з рішенням засідання Ради керуючих ЧБТР 1 червня 1999 р. банк розпочав діяти. Урочиста церемонія інавгурації ЧБТР відбулася 21 червня 1999 р. у м. Салоніки (Греція), де розміщується центральний офіс банку. На цю новостворену фінансову установу було покладено такі функції: сприяти розвитку міжнародної торгівлі, фінансувати промислові проекти і підприємства в країнах-членах, співпрацювати з міжнародними установами та національними фінансовими організаціями в країнах-членах, надавати допомогу для розвитку й реформування економіки країнам ОЧЕС, інвестувати проекти в економічній і соціальній сфері країн-членів, надаючи гарантії.

Стратегію розвитку нового об'єднання розробляли під час саммітів, що відбувалися в Бухаресті (червень 1995), Москві (жовтень 1996) і Ялті (червень 1998). У Ялті офіційно закріплено термін "Організація", підписано Статут ОЧЕС, після чого вона отримала статус міжнародної регіональної організації.

Організацію створили з метою тісного економічного співробітництва країн-учасниць, вільного пересування товарів, капіталів, послуг і робочої сили й інтегрування економік цих країн до світової економічної системи. Штаб-квартира Організації розташована в Стамбулі. Статут Організації затверджений в Ялті 5 червня 1998 р. Україна ратифікувала Статут 19 березня 1999 р. Після декларації

Ялтинського самміту у червні 1998 р. Організація юридично вийшла на міжнародну арену й визначила основні напрями співробітництва: торгівля й економічний розвиток; банківська справа та фінанси; зв'язок; енергетика; транспорт; сільське господарство і агропромисловість; охорона здоров'я та фармацевтика; охорона навколишнього середовища; туризм; наука і техніка; обмін статистичними даними й економічною інформацією; співробітництво між митними та іншими прикордонними органами; контакти між людьми; боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю і радіоактивними матеріалами, з усіма актами тероризму, а також нелегальною міграцією.

Туреччина й Україна надають особливого значення ОЧЕС як Організації, що підвищує їхній статус у переговорах про майбутній можливий вступ до ЄС. Росія не висуває перед собою такі цілі, проте зацікавлена у забезпеченні своєї участі в проектах стосовно розвитку спільного ринку енергоносіїв, транспортної інфраструктури, прикордонної співпраці та ін.

Населення країн, що входять до ОЧЕС, становить понад 330 млн осіб. Регіон багатий на ресурси, з потужною виробничою базою, кваліфікованою робочою силою. Статус спостерігачів мають Франція, Німеччина, Австрія, Єгипет, Ізраїль, Італія, Польща, Словаччина, Туніс і такі міжнародні організації, як Конференція енергетичної хартії, Чорноморський клуб. ОЧЕС співпрацює з Євросоюзом, організаціями Балтійського регіону.

Одна з принципових відмінностей від інших регіональних інтеграційних об'єднань (СНД, ГУАМ, ЄврАзЕС) - ОЧЕС інтегрує країни, залучені в інші інституційно міцно розвинені міжнародні структури. Європейський Союз, НАТО - це організації, членство в котрих е прагненням багатьох країн, які є членами ОЧЕС. Греція з 1 травня 2004 стала членом ЄС. Тому ОЧЕС сконцентрована цілковито на економічному аспекті інтеграції, не розпорошуючи увагу та ресурси на сфери політики й оборони. Це, зокрема, пов'язано з тим, що низка країн має взаємні територіальні претензії. Однак економічні інтереси, чорноморська ідентичність позитивно й об'єднувально діють на стосунки цих держав. Ще одна особливість ЧЕС, порівняно з іншими субрегіональними угрупованнями, - в основу майбутньої діяльності було покладено не торговельну, а виробничу співпрацю. Це відобразилось у галузевому підході до розв'язання загальних економічних проблем регіону.

В м. Анкара 25 жовтня 2007 р, відбулося 17 засідання Ради міністрів закордонних справ (РМЗС) країн - членів ОЧЕС, за результатами якого була підписана Анкарська декларація. Засідання РМЗС завершила урочиста церемонія передання Україні піврічного головування в Організації(1 листопада 2007 р. - 30 квітня 2008 р.). Упродовж першої половини періоду головування України в ОЧЕС проведено низку заходів з активізації діяльності Організації. Серед них - науково-практична конференція з питань науково-технологічної політики, Міжнародна науково-практична конференція "Безпека і стабільність у регіоні Чорного моря: регіональна співпраця і врегулювання "заморожених" конфліктів", Перший міжнародний Чорноморський контейнерний саміт, Перший банківський форум країн - членів ОЧЕС та засідання статутних робочих органів Організації.

Одним із головних пріоритетів головування України в Організації є посилення співробітництва між ОЧЕС та ЄС через механізм "Трійка" на політичному рівні, спільну участь у заходах високого рівня країн - членів ЄС та ОЧЕС, розроблення механізмів співробітництва у конкретних галузях, залучення країн - членів ЄС, котрі мають статус спостерігача в ОЧЕС, до практичної діяльності Організації. Так, 14 лютого 2008 р. відбулося спеціальне засідання Ради міністрів закордонних справ ОЧЕС за участю представників ЄС водночас із зустріччю міністрів держав ЄС та Чорноморського регіону. Отже, ОЧЕС - це регіональна ініціатива, яка останнім часом перетворилася на міжнародну економічну організацію. Метою 11 членів цього угруповання стало досягнення тривалого миру, стабільності й процвітання через економічне співробітництво, міжурядові зв'язки, взаємодію з міжнародними та регіональними системами.

За останні роки Організація спрямувала увагу на знаходження позицій та місця у всій системі міжнародних зв'язків. ОЧЕС є винятково економічною організацією, яка фокусує увагу на виборі й упровадженні конкретних проектів, щоби надати бізнесменам та підприємцям можливість розширити торговельні операції.

Отже, Україна зацікавлена в реалізації регіональних енергетичних та інфраструктурних проектів - кільцевої автостради, що оточує Чорне море, Спільного енергетичного ринку Чорного моря і под. Участь України в ОЧЕС обумовлена її транзитним розташуванням. Наша держава могла б збільшити товарообіг з Туреччиною, Румунією, Грузією та рядом інших країн. Україна могла би забезпечити свою енергетичну незалежність в ОЧЕС. Залучення іноземних інвестицій є також в інтересах України. Інша частина українського інтересу в ОЧЕС - її євроінтеграція. Україна може отримати і використати румунський і болгарський досвід стосовно євроінтеграції та імплементації всіх необхідних реформ.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Україна в Європі та світі - складова формування і розвитку нової системи міжнародних відносин

  • Засади, пріоритети і засоби зовнішньої політики України

  • Джерела формування цілей, засад та засобів зовнішньої політики України

  • Міжнародне визнання незалежної України

  • Розділ 2. Міжнародна політика України після розпаду СРСР. Створення СНД

  • Проблеми інтеграції України в рамках СНД

  • Україна в системі економічно-фінансових організацій СНД

  • Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва
  • Україна - член регіональних економічних угруповань у межах СНД

  • Україна і зона вільної торгівлі СНД

  • Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією

  • Питання правонаступництва власності колишнього СРСР в українсько-російських відносинах. Без'ядерний статус України і політика Росії

  • Територіальні питання та проблеми Чорноморського флоту в українсько-російських відносинах

  • Розділ 4. Створення організації об'єднаних націй та участь України в її роботі

  • Україна в організаційних структурах ООН

  • Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН

  • Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці

  • Європейський вибір України - визначальний вектор зовнішньополітичної діяльності

  • Галузеві взаємовідносини України з Європейським Союзом

  • Сфера безпеки й оборони у рамках співробітництва між ЄС та Україною

  • Співробітництво України і ЄС у сфері охорони довкілля

  • Співпраця України з ЄС у сфері науки і технології, дослідження та розвитку

  • Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

  • Євроінтеграційний курс України - позитиви та негативи

  • Розділ 6. Участь України у міжнародній безпеці. співпраця з НАТО: проблема членства

  • Створення та структура Північноатлантичного альянсу

  • Взаємовідносини між Україною та НАТО

  • Основні галузі співпраці України з НАТО

  • Основні результати практичного співробітництва

  • Вступ України до НАТО: переваги та недоліки членства

  • Недоліки

  • Розділ 7. Взаємовідносини України з країнами центрально-східної Європи

  • Відносини України з Республікою Польща

  • Україна та Румунія

  • Українсько-словацькі політичні відносини

  • Взаємовідносини України з Чеською Республікою

  • Розділ 8. Етапи налагодження зовнішньополітичних контактів України з державами західної Європи

  • Українсько-німецькі відносини

  • Українсько-британська співпраця

  • Політичний діалог України з Італією

  • Франція як важливий чинник Європейської і трансатлантичної інтеграції України

  • Розділ 9. Формування міждержавних дипломатичних зв'язків України зі сполученими штатами Америки та Канадою

  • Встановлення дипломатичних відносин між Україною й Канадою

  • Розділ 10. Близькосхідний і Азійський вектор зовнішньої політики України

  • Формування українсько-іранських відносин

  • Розвиток українсько-ізраїльських узаємин

  • Розвиток відносин із провідними державами Азійсько-Тихоокеанського регіону

  • Українсько-китайські торговельно-економічні відносини

  • Розвиток відносин з Японією. Українсько-японське економічне та політичне співробітництво

  • Післямова