Післямова

Україна в Європі і світі

З перших днів незалежності зовнішня політика України спрямовувалася на утвердження й розвиток України як демократичної держави, збереження її територіальної цілісності й недоторканності кордонів, уведення національного господарства до світової економічної системи, поширення образу України у вигляді надійного і передбачуваного партнера.

Стосовно основних підвалин, на котрих має здійснюватися зовнішня політика України, то ними є: відкритість зовнішньої політики, співробітництво з усіма зацікавленими партнерами, уникнення залежності від окремих держав чи груп держав; засудження війни як знаряддя національної політики, прагнення до розв'язання всіляких міжнародних спорів винятково мирними засобами; дотримання принципів взаємоповаги, рівноправності, невтручання у внутрішні справи інших держав; відсутність територіальних претензій до сусідніх держав і невизнання територіальних претензій до себе; додержання міжнародних стандартів прав людини, принципу неподільності міжнародного миру та міжнародної безпеки, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, засудження практики подвійних стандартів у міждержавних відносинах.

Вагомою складовою формування та реалізації зовнішньої політики України стало визначення її основних напрямів, пріоритетів та функцій. Головні напрями зовнішньої політики України - розвиток двосторонніх відносин, участь в європейському співробітництві, розбудова відносин у рамках СНД, участь у роботі ООН, інших міжнародних організацій. Кожен з цих напрямів має комплекс пріоритетів, зумовлених національними інтересами України, турботою про збереження загального миру і рівноправного співробітництва.

Визначальними пріоритетами та функціями зовнішньої політики України, відповідно до її загальнонаціональних інтересів та завдань, виокремлюються: гарантування національної безпеки, створення умов, необхідних для нормального функціонування національної економіки, сприяння науково-технічному прогресові в Україні, розвитку її культури й освіти, участь у розв'язанні глобальних проблем сучасності, інформаційна функція, зв'язки з українською діаспорою.

Практична реалізація зовнішньої політики України забезпечується за керівництва Президента України Кабінетом Міністрів України, Міністерством закордонних справ, іншими центральними органами державної виконавчої влади на основі Конституції України.

Зовнішня політика України - із огляду її розроблення, і в сенсі реалізації - пройшла два етапи: перший - від серпня 1991 р. до середини 1994 р.; другий - від середини 1994 р. до сьогодення.

Початкові кроки на зовнішній арені, досягнення, а також труднощі й проблеми в царині міжнародних відносин пов'язані з періодом президентства Л. Кравчука. МЗС України очолював А. Зленко. Упродовж трьох місяців Україну як незалежну державу визнали понад 140 країн світу. Одними з перших заявили про це Польща, Канада, США, Італія, Бельгія, Індія, Японія, Китай, Австралія, країни Латинської Америки, Скандинавії та ін. Упродовж 1992- 1993 рр. Україна налагоджує безпосередні дипломатичні зв'язки зі США, Канадою, Польщею, Німеччиною, Францією, Китаєм, Росією, Казахстаном, державами Прибалтики, Скандинавії та ін. У липні 1992 р. відбувся візит Президента України до Франції, під час якого Україна приєдналася до Паризької хартії для нової Європи, підписала Договір про дружбу та співробітництво між двома країнами. У цей період Україна стала членом Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ, згодом ОБСЄ - Організації з безпеки та співробітництва в Європі), багатьох міжнародних організацій, зокрема Світового банку, Міжнародного валютного фонду.

Однак виникало чимало гострих проблем. До них належало і виконання Україною своїх зобов'язань щодо практичної реалізації без'ядерного статусу. Серйозне занепокоєння викликав і стан українсько-російських узаємин. Після здобуття незалежності період ситуативної близькості закінчився, відносини між двома державами почали погіршуватися. Господарські зв'язки між ними нерідко характеризувались як "економічна війна". Антиукраїнські заяви, навіть рішення, котрі приймалися свого часу в Державній думі з так званого кримського питання, лише посилювали напруженість.

Важливою подією першої половини 1994 р. стало підписання 14 січня тристоронньої Угоди між Україною, США та Росією про виведення стратегічної ядерної зброї з України. З 7 березня український Президент відвідав США, де підписав заяву про дружбу та співробітництво між двома країнами. Першою з-поміж посткомуністичних країн Східної Європи Україна приєдналася до Програми співробітництва з НАТО "Партнерство заради миру", а 23 березня 1994 р. Президент Л. Кравчук підписав у Брюсселі Договір про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом.

Проте ці кроки не змінили загальної ситуації. На межі 1993- 1994 рр. Україна опинилася у вкрай складному міжнародному становищі. З таким вантажем зовнішньополітичних проблем наше суспільство підійшло до президентських виборів, що відбулися в липні 1994 р.

Новий Президент України Л. Кучма проголосив про намір суттєво скоригувати зовнішню політику. Міністром закордонних справ України став Г. Удовенко. Наголошувалось, що відтепер вона буде концептуально визначеною, багатовекторною, прагматичною і зваженою. Першим важливим кроком керівництва на шляху утвердження нового образу України на міжнародній арені стало рішення Верховної Ради України від 16 листопада 1994 р. про приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Зміни на краще відбулися в українсько-американських відносинах . Розгорнулася активна робота з їхньої динамізації та поглиблення. Президент України 20-24 листопада 1994 р. перебував з державним візитом у США. Тут обговорено широке коло питань, котрі становили значний інтерес для обох країн. У 1995 р. 11-12 травня з офіційним візитом до України прибув Президент США В. Клінтон, що закріпило позитивні тенденції у розвитку українсько-американських відносин. Дві країни вийшли на рівень стратегічного партнерства.

Активізувалися взаємини України з Канадою. Ця країна має значний пакет програм економічного співробітництва з Україною щорічною вартістю близько 20 млн дол.

Один з вагомих пріоритетів зовнішньої політики України-європейський напрям. Головним досягненням тут стало прийняття України в листопаді 1995 р. до Ради Європи.

Надалі зовнішня політика України керувалася національними інтересами. Вона стала ідейно визначеною з її формулюванням "повернення до Європи". Україна отримала від ЄС та США статус країни з ринковою економікою. Створено передумови для повноправного членства в Європейському Союзі, що стало значним пріоритетом, а вступ України до ЄС - основним геополітичним завданням, причому євроінтеграційна стратегія - це орієнтир, який визначає принципи та засади внутрішніх перетворень.

Важливою для України стала й євроатлантична інтеграція. Політика євроатлантичної інтеграції визначена національним законодавством, не спрямована проти третіх держав. Україна - надійний партнер Альянсу і в зовнішній політиці, підтримуючи в тих чи інших форматах, зокрема в рамках ООН та ОБСЄ або через приєднання до позиції ЄС, сучасні підходи щодо розв'язання нагальних проблем європейської та світової безпеки.

Сьогодні відчутне конструктивне партнерство України з Альянсом, а співпраця України з Північноатлантичним альянсом розвивається на всіх рівнях. Тільки у 2012 р. відбулося дві зустрічі Президента України з Генеральним секретарем НАТО, причому остання - у вересні. Річна національна програма співробітництва "Україна - НАТО" залишається основним програмним документом системного коротко - та середньострокового співробітництва з Альянсом. Пріоритетним напрямом для України і надалі залишатиметься участь у миротворчих операціях під проводом НАТО. У 2013 р. до антипіратської операції "Океанський щит" буде залучений фрегат "Гетьман Сагайдачний". Водночас співпраця продовжуватиметься і в рамках інших існуючих проектів, зокрема професіоналізації Збройних сил, утилізації боєприпасів та легкої стрілецької зброї.

Упродовж останніх років розвиваються відносини зі Сполученими Штатами, Німеччиною, Великою Британією, Францією, Італією, Австрією, Бельгією, Фінляндією, Норвегією, Швейцарією. Предметом особливої уваги української зовнішньої політики є розбудова відносин із Російською Федерацією.

Перспективні напрями зовнішньої політики України - Близький Схід і Африка. Чимало економічних та політичних інтересів пов'язує нашу державу з такими країнами, як Ізраїль, Туреччина, Єгипет, Ліван, Іран, Кувейт, ПАР. Активізується латиноамериканський напрям зовнішньої політики України. У цьому регіоні є 33 самостійні держави; з них Аргентина першою визнала державну незалежність України. Динамізуються відносини України з Мексиканськими Сполученими Штатами, Кубою, Бразилією, Чилі, Венесуелою і под.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Післямова“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Україна в Європі та світі - складова формування і розвитку нової системи міжнародних відносин

  • Засади, пріоритети і засоби зовнішньої політики України

  • Джерела формування цілей, засад та засобів зовнішньої політики України

  • Міжнародне визнання незалежної України

  • Розділ 2. Міжнародна політика України після розпаду СРСР. Створення СНД

  • Проблеми інтеграції України в рамках СНД

  • Україна в системі економічно-фінансових організацій СНД

  • Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва

  • Україна - член регіональних економічних угруповань у межах СНД

  • Україна і зона вільної торгівлі СНД

  • Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією

  • Питання правонаступництва власності колишнього СРСР в українсько-російських відносинах. Без'ядерний статус України і політика Росії

  • Територіальні питання та проблеми Чорноморського флоту в українсько-російських відносинах

  • Розділ 4. Створення організації об'єднаних націй та участь України в її роботі

  • Україна в організаційних структурах ООН

  • Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН

  • Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці

  • Європейський вибір України - визначальний вектор зовнішньополітичної діяльності

  • Галузеві взаємовідносини України з Європейським Союзом

  • Сфера безпеки й оборони у рамках співробітництва між ЄС та Україною

  • Співробітництво України і ЄС у сфері охорони довкілля

  • Співпраця України з ЄС у сфері науки і технології, дослідження та розвитку

  • Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

  • Євроінтеграційний курс України - позитиви та негативи

  • Розділ 6. Участь України у міжнародній безпеці. співпраця з НАТО: проблема членства

  • Створення та структура Північноатлантичного альянсу

  • Взаємовідносини між Україною та НАТО

  • Основні галузі співпраці України з НАТО

  • Основні результати практичного співробітництва

  • Вступ України до НАТО: переваги та недоліки членства

  • Недоліки

  • Розділ 7. Взаємовідносини України з країнами центрально-східної Європи

  • Відносини України з Республікою Польща

  • Україна та Румунія

  • Українсько-словацькі політичні відносини

  • Взаємовідносини України з Чеською Республікою

  • Розділ 8. Етапи налагодження зовнішньополітичних контактів України з державами західної Європи

  • Українсько-німецькі відносини

  • Українсько-британська співпраця

  • Політичний діалог України з Італією

  • Франція як важливий чинник Європейської і трансатлантичної інтеграції України

  • Розділ 9. Формування міждержавних дипломатичних зв'язків України зі сполученими штатами Америки та Канадою

  • Встановлення дипломатичних відносин між Україною й Канадою

  • Розділ 10. Близькосхідний і Азійський вектор зовнішньої політики України

  • Формування українсько-іранських відносин

  • Розвиток українсько-ізраїльських узаємин

  • Розвиток відносин із провідними державами Азійсько-Тихоокеанського регіону

  • Українсько-китайські торговельно-економічні відносини

  • Розвиток відносин з Японією. Українсько-японське економічне та політичне співробітництво

  • Післямова