Україна в організаційних структурах ООН

Україна в Європі і світі

Здобута Україною в 1991 р. незалежність не тільки розпочала нову сторінку в історії розвитку країни, а й визначила низку завдань, без розв'язання котрих зменшуються можливості інтегрування України до світового суспільства. Вагомою складовою зовнішньополітичної діяльності України з перших років ЇЇ незалежності стала участь у всесвітніх міжнародних організаціях. Головні зусилля України на цьому напрямі зосереджувалися передусім на реалізації цілей, що випливали з Конституції держави та програмних зовнішньополітичних документів. Це - використання засобів усебічної дипломатії для захисту національних інтересів України, зміцнення гарантій її незалежності й територіальної цілісності, залучення зовнішніх чинників для здійснення ринкових реформ, стабілізації економіки, пришвидшення її інтеграції до світової господарської системи. До відновлення Україною незалежності чи не єдиною трибуною, з якої український народ міг донести міжнародному співтовариству інформацію про себе, була ООН. Україна підписала вісім ключових міжнародних угод та конвенцій ООН з прав людини і разом з іншими країнами підтримала і зобов'язалась утілювати в життя Декларацію тисячоліття та Цілі розвитку тисячоліття, затверджені на Генеральній Асамблеї ООН.

Будучи в ООН ще Українською PCP, вона проводила активну, наполегливу політику, спрямовану на захист прав людини, роззброєння, збереження миру та ін. Так, лише в 50-х роках вона внесла 22 поправки й пропозиції у проекти міжнародних документів і рішень, 1960-1961 pp. -18, аз 1962 р. до 1970 р. - 202. Керівництво у Москві відносини з розвинутими і соціалістичними країнами вважало справою центральних органів, а українському зовнішньополітичному відомству під контролем МЗС СРСР було доручено питання розвитку відносин з країнами, що розвиваються, так званого третього світу,

УРСР неодноразово брала участь у галузевих установах і відокремлених організаціях ООН. У 1946 p., згідно зі ст. 68 Статуту ООН, засновано Комісію ООН з прав людини. Українську PCP двічі-з 1946 р. до 1971 р. і з 1983 р. до 1985 р. - обирали її членом. За ініціативи і наполегливої позиції української делегації Комісія підготовила проекти таких міжнародних актів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН: Загальну декларацію прав людини (1948); Конвенцію про запобігання злочинам геноциду і покарання за нього (1948); Женевські конвенції про захист жертв війни (1954); Декларацію ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1956); Декларацію прав дитини (1959). Представники Української PCP разом з СРСР, БРСР та низкою соціалістичних країн домоглися за час існування Комісії прийняття численних пропозицій, спрямованих проти колоніалізму, расизму, інших форм масових і грубих порушень прав людини.

Важливим напрямом зовнішньополітичної діяльності Української PCP була її участь у міжнародно-договірних відносинах. Україна ратифікувала 43 конвенції Міжнародної організації праці. Вона стала учасником уже згадуваних міжнародних договорів про заборону й нерозповсюдження ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення, Конвенції про заборону розробки, виробництва й накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та її знищення, низки угод, котрим належала значна роль у втриманні гонки ядерного озброєння і зміцненні миру й безпеки. У 1980-1982 рр, УРСР стала учасником Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які вважаються такими, що завдають значних ушкоджень, підписала Протокол про привілеї та імунітети Міжнародної організації морського супутникового зв'язку (ШМАРСАТ), Конвенцію ООН з морського права. Наприкінці 80-х років УРСР була учасницею понад 150 міжнародних договорів, укладених під егідою ООН. Серед них особливо політично вагомі: Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою (1963); Конвенція про незастосування строку давності до військових злочинів і злочинів проти людства (1969); Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення (1971); Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та її знищення (1972); міжнародні пакти про громадянські й політичні права і про економічні, соціальні та культурні права (1968) та ін. Сучасна Україна як правонаступниця договірно-правової бази УРСР має виконувати укладені попередні Договори.

Після проголошення незалежності молода держава почала відчувати значну кількість економічних, соціальних та політичних проблем, котрі могли бути розв'язані лише з використанням нових підходів, ґрунтованих на принципах демократичного суспільства та поваги до прав людини. Для того щоби прискорити інтеграцію України до світового суспільства, потрібне було бажання людей, а також підтримка міжнародних організацій. ООН стала однією з перших, хто надав таку підтримку, відкривши у 1992 р. Офіс у Києві. Беручи до уваги, що в Україні під "одним дахом" працюють кілька агенцій ООН, у червні 1999 р. Генеральний секретар ООН К. Аннан надав київському Офісові Організації статус Представництва ООН. Офіційна церемонія відкриття Представництва ООН в Україні відбулася 14 червня 2000 р.

В Україні працюють такі установи ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН); Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ); Фонд народонаселення ООН (ЮНФПА); Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАРАТЕ); Міжнародна організація з міграції (MOM); Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБООН); Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ); Міжнародна організація праці (МОП) і Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу в Україні (ЮНЕЙДС). У країні діють також асоційовані організації ООН Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Управління ООН з наркотиків та злочинності (УНЗ ООН) і Міжнародна фінансова корпорація (МФК), що перебуває у підпорядкуванні Банку. Ці установи працюють у різних сферах і мають власні стратегії, але їх об'єднує загальна ціль: допомогти народові України побудувати краще майбутнє для своєї держави.

Візити високоповажних посадовців ООН до Києва підтверджують значущість співпраці між ООН та Україною. Представництво ООН в Україні відвідали: Генеральні секретарі ООН Б.-Б. Галі(1993) і К. Аннан (2002); заступники Генеральних секретарів П. Хансен (1994), С. Віейра де Мелло (1998), Н. Садко (1999) та К. Ошіма (2002); Президент Світового банку Дж. Волфенсон (1995, 2000); Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з розвитку промисловості К. Магарінос (2002); Верховний комісар ООН у справах біженців С. Огата (1997); Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) Ф. Мейор (1997); Виконавчий директор ЮНІСЕФ К. Белламі (1998, 2004); заступник Генерального директора ЮНЕСКО М. Бученакі (2005); Виконавчий директором ЮНЕЙДС П. Піот та ін.

Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун 1 серпня 2009 р. призначив О. Адама Координатором системи ООН в Україні. Одночасно голова ПРООН X. Кларк призначила О. Адама Постійним представником ПРООН в Україні.

Організація Об'єднаних Націй та Україна уклали угоду про концептуальний проект співпраці. Підписана в серпні 2005 р. Рамкова програма допомоги ООН (УНДАФ) детально описувала механізм співпраці між Україною й ООН в Україні на п'ять років (2006- 2010). Цей документ став концептуальною програмою дій ООН в Україні. Програма призначена для допомоги Україні на шляху до зміцнення демократії, створення системи захисту прав людини й розвитку економіки.

Рамкова програма - результат ретельного розгляду ключових завдань України (Загальний аналіз країни). Використовуючи його, Організація Об'єднаних Націй в Україні, разом з Українським урядом, представниками міжнародних і неурядових організацій, громадською спільнотою та приватним сектором визначили чотири сфери, в яких ООН надаватиме допомогу Україні:

• впровадження інституційних реформ, спрямованих на те, щоби забезпечити втілення прав людини;

• посилення громадянського суспільства в Україні для створення рівного доступу громадян до суспільних послуг і реалізації прав людини;

• поліпшення якості охорони здоров'я та надання медичного обслуговування;

• досягнення добробуту внаслідок збалансованого розвитку, а також розвитку підприємницької діяльності.

Україна вважає ООН гарантом своєї незалежності, територіальної цілісності й недоторканності кордонів. Посилюється присутність України у миротворчих операціях ООН, котрі здійснюються поблизу кордонів України та в регіонах, що стратегічно важливо для українських національних інтересів. Діяльність в ООН забезпечує Україні інформаційну відкритість стосовно екологічних проблем, політичних та економічних подій у нашій країні.

У період незалежної історії (з 1991) Україна змушена була неодноразово звертатися до ООН за міжнародною підтримкою про захист своєї територіальної цілісності. Ці звернення були пов'язані з питаннями про Крим (1992) і м. Севастополь (1993).

На початку нового тисячоліття Україна здійснює підтримку міжнародних антитерористичних заходів, у тому числі підготовку конвенцій ООН, спрямованих на боротьбу з тероризмом. Саме Україна запропонувала оголосити 11 вересня (саме тоді 2001 р. США стали ціллю агресії терористів) Днем боротьби з міжнародним тероризмом, створити нову міжнародну структуру, відповідальну за координацію зусиль держав - членів ООН у боротьбі з цим ганебним явищем. Україна приєдналася до Конвенції ООН зі статусу біженців, чому сприяло прийняття Законів України "Про біженців" від 24 грудня 1993 р., "Про громадянство" від 18 січня 2001 р." "Про імміграцію" від 22 червня 2001 р., положення котрих відповідають основним принципам, запровадженим ООН.

За розмірами внесків до бюджету ООН Україна входить у другу десятку країн-донорів бюджету ООН. Активну роботу наша держава здійснювала у рамках Комісії ООН з прав людини, до складу якої 'ü обрали на 2003-2005 рр. Комісія ООН з прав людини, що створена 1946 р., є функціональною структурою Економічної та соціальної ради ООН (ЕКОСОС) і займається розробленням міжнародно-правових документів у сфері прав людини.

Найважливішою формою практичного співробітництва України в Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) стала реалізація конкретних проектів, участь у глобальних і регіональних конвенціях та програмах екологічної спрямованості. Україна бере активну участь у розробленні й реалізації регіональних планів ЮНЕП (захист Чорного моря), механізмів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВОС) для країн СНД.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Україна в організаційних структурах ООН“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Україна в Європі та світі - складова формування і розвитку нової системи міжнародних відносин

  • Засади, пріоритети і засоби зовнішньої політики України

  • Джерела формування цілей, засад та засобів зовнішньої політики України

  • Міжнародне визнання незалежної України

  • Розділ 2. Міжнародна політика України після розпаду СРСР. Створення СНД

  • Проблеми інтеграції України в рамках СНД

  • Україна в системі економічно-фінансових організацій СНД

  • Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва

  • Україна - член регіональних економічних угруповань у межах СНД

  • Україна і зона вільної торгівлі СНД

  • Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією

  • Питання правонаступництва власності колишнього СРСР в українсько-російських відносинах. Без'ядерний статус України і політика Росії

  • Територіальні питання та проблеми Чорноморського флоту в українсько-російських відносинах

  • Розділ 4. Створення організації об'єднаних націй та участь України в її роботі

  • Україна в організаційних структурах ООН
  • Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН

  • Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці

  • Європейський вибір України - визначальний вектор зовнішньополітичної діяльності

  • Галузеві взаємовідносини України з Європейським Союзом

  • Сфера безпеки й оборони у рамках співробітництва між ЄС та Україною

  • Співробітництво України і ЄС у сфері охорони довкілля

  • Співпраця України з ЄС у сфері науки і технології, дослідження та розвитку

  • Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

  • Євроінтеграційний курс України - позитиви та негативи

  • Розділ 6. Участь України у міжнародній безпеці. співпраця з НАТО: проблема членства

  • Створення та структура Північноатлантичного альянсу

  • Взаємовідносини між Україною та НАТО

  • Основні галузі співпраці України з НАТО

  • Основні результати практичного співробітництва

  • Вступ України до НАТО: переваги та недоліки членства

  • Недоліки

  • Розділ 7. Взаємовідносини України з країнами центрально-східної Європи

  • Відносини України з Республікою Польща

  • Україна та Румунія

  • Українсько-словацькі політичні відносини

  • Взаємовідносини України з Чеською Республікою

  • Розділ 8. Етапи налагодження зовнішньополітичних контактів України з державами західної Європи

  • Українсько-німецькі відносини

  • Українсько-британська співпраця

  • Політичний діалог України з Італією

  • Франція як важливий чинник Європейської і трансатлантичної інтеграції України

  • Розділ 9. Формування міждержавних дипломатичних зв'язків України зі сполученими штатами Америки та Канадою

  • Встановлення дипломатичних відносин між Україною й Канадою

  • Розділ 10. Близькосхідний і Азійський вектор зовнішньої політики України

  • Формування українсько-іранських відносин

  • Розвиток українсько-ізраїльських узаємин

  • Розвиток відносин із провідними державами Азійсько-Тихоокеанського регіону

  • Українсько-китайські торговельно-економічні відносини

  • Розвиток відносин з Японією. Українсько-японське економічне та політичне співробітництво

  • Післямова