Україна та Румунія

Україна в Європі і світі

Важливе місце у зовнішньополітичних інтересах України посідає Румунія, що зумовлено багатьма чинниками, зокрема суміжним кордоном, спільністю орієнтирів на європейську інтеграцію, широкими потенційними можливостями для розвитку взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва, а також проживанням у цих країнах відповідно української та румунської меншин.

Румунія 8 січня 1992 р. визнала державну незалежність України, а 1 лютого між двома країнами було встановлено дипломатичні відносини. У Бухаресті 24 вересня цього ж року було відкрито Посольство України. У лютому 1993 р. Генеральне консульство Румунії в Україні перетворено на Посольство. У м. Констанца (Румунія) 2 червня 1997 р. підписано Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією (набув чинності 22 жовтня 1997 р.), який заклав правовий фундамент для розвитку двосторонніх відносин.

У1997 р. підписано базовий політичний Договір між Україною та Румунією, де сторони підтвердили існуючу лінію Державного кордону. Водночас укладено додаткову міжурядову Угоду в формі обмінних листів міністрів закордонних справ щодо принципів та процедур подальшої роботи над Договором про режим Державного кордону й Угоду про делімітацію континентального шельфу і суто економічних зон.

У 2000 р. підписано важливу міжурядову Угоду про взаємодопомогу в митних справах. Проводилися переговори стосовно проектів двосторонніх угод про співробітництво в галузі залізничного транспорту, ветеринарно-санітарну співпрацю, правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

У 1994 р. укладено Угоду про створення міжурядової українсько-румунської Консультативної ради з питань торговельно-економічного співробітництва, перше засідання якої відбулося у березні 1996 р. у Києві.

У1998 р. 14 серпня утворено Єврорегіон "Нижній Дунай", куди ввійшли прикордонні регіони України (Одеська область), Республіки Молдова (колишні райони Вулканешти, Кагул, Кантемир) та Румунії (повіти Бреїла, Галац, Тульча). У рамках Єврорегіону передбачено реалізувати серію спільних проектів. Це стосується, зокрема, спорудження двох поромних переправ через Дунай, реконструкції під'їзних автошляхів і пунктів перетину кордону, модернізації перевалочних баз для прийому й обробки експортно-імпортних і транзитних вантажів, формування транскордонного біосферного заповідника у дельті Дунаю та відновлення екологічної рівноваги придунайських озер.

У м. Ботошани (Румунія) 22 вересня 2000 р. підписано установчі документи про створення Єврорегіону "Верхній Прут" (Чернівецька область України, Ботошанський і Сучавський повіти Румунії, Бельцівський та Єдинецький повіти Республіки Молдова) з Екорегіоном у його складі. У м. Ніредьгаза (Угорщина) 6 жовтня цього ж року керівники Закарпатської області, повіту Сату-Маре (Румунія) й області Саболч - Сатмар - Берег (Угорщина) підписали Угоду про тристороннє співробітництво "Інтеррегіо". Ця Угода діє в рамках Карпатського єврорегіону і має на меті розроблення та реалізацію за сприяння міжнародних програм спільних транскордонних проектів співробітництва на рівні органів місцевого самоврядування (міжнародні пункти перетину кордону, будівництво доріг, екологічні й природорекреаційні заходи).

За офіційними даними, в Румунії проживає близько 67 тис. українців (Союз українців Румунії вважає, що їх близько 250 тис), а в Україні - майже 135 тис. румунів, котрі мешкають переважно у Чернівецькій, Закарпатській та Одеській областях. Румунська сторона зараховує до румунської меншини також понад 324 тис. молдован, що проживають в Україні. Базовий політичний Договір між Україною та Румунією містить окрему статтю, присвячену забезпеченню прав національних меншин. Практичною діяльністю у цій сфері займається змішана міжурядова Комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Ця Комісія засідала тричі: у листопаді 1998 р. у Бухаресті, листопаді 1999 р. у Києві й травні 2001 р. у Бухаресті.

Співробітництво у сфері етнонаціональної політики належить до центральних питань українсько-румунських відносин. Румунські державні органи всіх рівнів та громадські структури виконують чітко організовану й скоординовану роботу щодо активного залучення закордонних румунів до "єдиного румунськомовного, культурного та інформаційно-духовного простору".

Водночас в Україні багато зроблено і робиться для задоволення культурно-освітніх потреб румунського населення. Так, в українському інформаційному просторі функціонує майже 20 румунсько-мовних газет, журналів та радіо- і телевізійних програм, у вищих закладах освіти проводиться набір до груп з румунською мовою викладання, практично в усіх місцях компактного проживання румунів та молдован діють школи з викладанням їхньою рідною мовою, дитячі дошкільні заклади, культурно-просвітницькі заклади, творчі колективи та релігійні осередки.

Отже, нормативно-правову базу українсько-румунських відносин становлять: Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, укладений 2 червня 1997 р.; Угода між Урядом України і Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного Державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах, укладена 29 березня того ж року.

Стосовно зв'язків України та Румунії в економічній сфері у період з 1990 до 2012 рр. зазначимо, що нормативно-правову базу співробітництва становило понад 10 укладених міждержавних угод з економічних питань. Політичне керівництво Румунії та України створює необхідні умови для розвитку. Аналізуючи характер румунської присутності в економічній сфері України, наголосимо: по-перше, з румунського боку сприяння розвиткові економічних структур здійснюється насамперед у середовищі етнічних румун, тобто в регіонах зі сильною румунською національною меншиною; по-друге, фінансово-економічні структури можуть застосовуватися для фінансування румунських культурологічних організацій, а це зумовлює встановлення контролю Румунії за їхньою діяльністю та, як наслідок, використання певною мірою для реалізації власної політичної лінії.

Румунська присутність у гуманітарній сфері України характеризується і постійною, і тимчасовою формами. Серед постійно діючих структур - румунські культурологічні організації в Україні та Румунська православна церква. Тимчасовим видом є румунські студенти, котрі навчаються у вищих закладах освіти України за лінією гуманітарного обміну.

Румунська присутність в інформаційній сфері використовується урядовими колами Румунії для вигідного впливу на румуномовне населення України. Для цього застосовують різні методи, серед яких - безпосередня агітація, розповсюдження пропагандистської літератури, соціальні опитування, створення напруги навколо питання національної меншини, організування румунських національних свят і под. Загалом, незважаючи на антиукраїнський характер діяльності окремих румунських структур, вони значної небезпеки для України не становлять.

Основні проблемні питання між Україною та Румунією можна умовно поділити на такі групи: демаркація Державного кордону між країнами; становище національних меншин в обох країнах; економічна співпраця.

Одна з актуальних проблем взаємовідносин між Україною та Румунією - територіальна суперечка стосовно о. Зміїний.

Румунія 16 вересня 2004 р. зробила подання в Міжнародний Суд У Гаазі з приводу того, чи вважати о. Зміїний островом чи скелею, що значно впливає на схему розмежування континентального шельфу в цьому районі. Україна 19 травня 2006 р. зробила подання контрмеморандуму, після чого в грудні цього ж року Румунія направила в Суд репліку на контрмеморандум. До липня 2007 р. Україна мала право на подання контррепліки на румунську репліку, і Суд розпочав розгляд справи по суті.

Отже, 2 вересня 2008 р. Міжнародний Суд почав процес стосовно о. Зміїний. Попередньо, якби острів визнали непридатною для проживання скелею, його розташування не враховувалося би під час визначення шельфу і більша частина шельфу відійшла б Румунії, в іншому випадку - Україні. Спочатку свою позицію в Суді представляла Румунія, з 8 вересня - Україна. Засідання Суду тривало до 19 вересня 2008 р. Остаточне рішення Суд ухвалив 3 лютого 2009 р. Згідно з ним о. Зміїний визнано островом з територіальним морем у 12 морських миль, але при цьому він не може вважатися частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії за делімітації континентального шельфу та суто економічної зони. У цьому ж судовому рішенні було визначено лінію розмежування суто економічних зон між Україною та Румунією, що стала компромісом між румунською й українською позиціями.

Аналізуючи подальшу договірно-правову основу українсько-румунської співпраці, доцільно звернути увагу на те, що 22 жовтня

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Україна та Румунія“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Україна в Європі та світі - складова формування і розвитку нової системи міжнародних відносин

  • Засади, пріоритети і засоби зовнішньої політики України

  • Джерела формування цілей, засад та засобів зовнішньої політики України

  • Міжнародне визнання незалежної України

  • Розділ 2. Міжнародна політика України після розпаду СРСР. Створення СНД

  • Проблеми інтеграції України в рамках СНД

  • Україна в системі економічно-фінансових організацій СНД

  • Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва

  • Україна - член регіональних економічних угруповань у межах СНД

  • Україна і зона вільної торгівлі СНД

  • Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією

  • Питання правонаступництва власності колишнього СРСР в українсько-російських відносинах. Без'ядерний статус України і політика Росії

  • Територіальні питання та проблеми Чорноморського флоту в українсько-російських відносинах

  • Розділ 4. Створення організації об'єднаних націй та участь України в її роботі

  • Україна в організаційних структурах ООН

  • Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН

  • Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці

  • Європейський вибір України - визначальний вектор зовнішньополітичної діяльності

  • Галузеві взаємовідносини України з Європейським Союзом

  • Сфера безпеки й оборони у рамках співробітництва між ЄС та Україною

  • Співробітництво України і ЄС у сфері охорони довкілля

  • Співпраця України з ЄС у сфері науки і технології, дослідження та розвитку

  • Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

  • Євроінтеграційний курс України - позитиви та негативи

  • Розділ 6. Участь України у міжнародній безпеці. співпраця з НАТО: проблема членства

  • Створення та структура Північноатлантичного альянсу

  • Взаємовідносини між Україною та НАТО

  • Основні галузі співпраці України з НАТО

  • Основні результати практичного співробітництва

  • Вступ України до НАТО: переваги та недоліки членства

  • Недоліки

  • Розділ 7. Взаємовідносини України з країнами центрально-східної Європи

  • Відносини України з Республікою Польща

  • Україна та Румунія
  • Українсько-словацькі політичні відносини

  • Взаємовідносини України з Чеською Республікою

  • Розділ 8. Етапи налагодження зовнішньополітичних контактів України з державами західної Європи

  • Українсько-німецькі відносини

  • Українсько-британська співпраця

  • Політичний діалог України з Італією

  • Франція як важливий чинник Європейської і трансатлантичної інтеграції України

  • Розділ 9. Формування міждержавних дипломатичних зв'язків України зі сполученими штатами Америки та Канадою

  • Встановлення дипломатичних відносин між Україною й Канадою

  • Розділ 10. Близькосхідний і Азійський вектор зовнішньої політики України

  • Формування українсько-іранських відносин

  • Розвиток українсько-ізраїльських узаємин

  • Розвиток відносин із провідними державами Азійсько-Тихоокеанського регіону

  • Українсько-китайські торговельно-економічні відносини

  • Розвиток відносин з Японією. Українсько-японське економічне та політичне співробітництво

  • Післямова