Україна після ратифікації Верховною Радою 24 жовтня 1995 р. Угоди про приєднання до Євразійського об'єднання вугілля та металу (ЄОВМ), підписаної Президентом України, стала членом цієї організації. У Статуті об'єднання передбачено "Узгодження умов перевезень і тарифів". Як відомо, Україна не брала і не бере з Росії належної плати за перевезення. Це стосується транспортування концентрату глинозему, російської зброї, що експортується через українські порти, і частково - транспорту аміаку й газу, інших різноманітних вантажів. Внутрішнє узгодження тарифів відбувається у рамках ЄОВМ, а не за міжнародними нормами плати за транзит російських товарів. А плата ця суттєво зменшила би борг та дефіцит бюджету України. Далі у Статуті ЄОВМ записано: "Намагання замінити імпортну продукцію, виробленою в СНД", "Узгодження квоти на виробництво та експорт". Україна за часів СРСР виробляла переважно арматурну сталь. Це найменш прибуткові види продукції. Високоякісні сталі й широка номенклатура прокату вироблялися в Росії.
У більшості прийнятих документів відсутнє глибоке концептуальне опрацювання проблем інтеграції у межах СНД, послідовність і чіткість у становленні самої інтеграції. В концепції розвитку СНД також не обумовлені шляхи використання іноземного капіталу, не обґрунтовані критерії співвідношення національних, інтеграційних чинників соціально-економічного розвитку, не визначені умови переорієнтації країн СНД на міжнародні стандарти і світові ціни. Роки існування СНД засвідчили: і політики, і вчені-практики усвідомили здебільшого, що позбутися розпаду національних економік, отримати перевагу від їхньої інтеграції на новій основі допомогло би погодження новими незалежними державами політики на головних напрямах реформ, котрі в них здійснюються. Важливу роль у цьому зв'язку повинні відіграти створені зони вільної торгівлі, митного й платіжного союзів та налагодження активних ділових зв'язків з новими торговельно-промисловими партнерами і на регіональній, і на багатосторонній основі. Необхідне також подальше звільнення від тарифних бар'єрів, ліцензій, квот, унеможливлення виявів протекціонізму і торговельних обмежень.
Чимало належить зробити для зближення політики конкуренції, торговельних режимів і правил торгівлі, розв'язання практичних проблем транзитних перевезень. Для корінного поліпшення роботи у галузі платежів і фінансування виробничих програм потрібні заходи зі зміцнення комерційних банків, створення ринку регіональних валют, відміни лімітів на обмін валюти у межах СНД, надання підтримки у становленні національних валютних ринків. Із зміцненням СНД, безумовно, повинно відбутися зростання інтеграції цих країн до європейської та світової економіки.
Наголосимо: статус асоційованого члена в ЕС був вигідний для України, оскільки давав право брати участь у нарадах і не зобов'язував підписувати документи, які суперечили законам та національним інтересам України. Під впливом ілюзій про можливість рівноправних партнерських відносин з Росією і рівноправної взаємовигідної активної участі в СНД Президент України підписав Угоду про міждержавний економічний комітет (МЕК), що внесло суперечність і плутанину у позицію України в цьому питанні. Це - з одного боку. З іншого - такий вимушений компроміс на певний час зняв напругу в українсько-російських відносинах, що ускладнилися у зв'язку з проблемою розподілу ЧФ і нерозв'язаним питанням про його базування.
Невдала економічна практика в межах СНД має низку причин. Головна - невідповідність її сучасної моделі національним інтересам суверенних держав. Так, у жовтні 1995 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду про приєднання до Євразійського об'єднання вугілля та металу. Однак виконання статей цієї Угоди фактично призводить до відновлення консервації старої імперської схеми. Україна переважно виробляє сировину, напівфабрикати, а Росія - кінцеву продукцію. Статут МЕК передбачає "узгодження умов перевезень і тарифів". Це означає, що Україна буде втрачати мільйони доларів за транзит російських товарів через її територію. Узгодження "квот на виробництво та експорт" знову лімітує права України стосовно вибору ринків збуту. Отже, одночасно за світовими цінами на нафту і газ ми отримали також Євразійське об'єднання вугілля та металу.
Проблем і труднощів у становленні ЕС СНД предостатньо. У багатьох випадках низка держав або окремі з них у процесі розв'язання спільних питань мають різні, здебільшого прямо протилежні цілі. Тому не випадково з 28 документів, прийнятих Радою глав держав та Радою глав урядів, котрі підлягали ратифікації, Україна підписала 14, а ратифікувала вісім. Практично кожен третій документ нечинний.
У прийнятих рішеннях відсутні умови переорієнтації країн на міжнародні стандарти і світові ціни, не визначені шляхи використання іноземного капіталу, переважає підвищена роль держави, а не безпосередніх виробників та споживачів як головних суб'єктів ринкових відносин. Міждержавна рада з нафти і газу не могла усунути конфліктні ситуації, що постійно виникають через розподіл азербайджанської нафти і транспортування туркменського газу. Зосередження замкнених виробництв на території Росії негативно впливає на розвиток міждержавної спеціалізації.
Реагуючи на вимоги часу, Україна в 1997 р. суттєво оновила та модернізувала тактику своїх відносин у межах СНД. Розпочався новий етап її перебування у Співдружності. Ставку зроблено на формування "другого центру впливу в СНД". Під час саміту Ради Європи в Страсбурзі 10 жовтня 1997 р. Україною, Азербайджаном, Грузією та Молдовою засновано консультативний форум ГУАМ. Тоді ж схвалено спільну Декларацію голів держав ГУАМ. Страсбурзька декларація формально закріпила поступове політичне зближення та практичне співробітництво між країнами в багатьох галузях і на міжнародній арені, й у торговельно-економічній сфері, у філософії геополітичного бачення. В спільній Декларації акцентувалося на необхідності розвитку чотиристороннього співробітництва для зміцнення стабільності й безпеки в Європі, де основоположні принципи - повага до суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, співробітництво, демократія, верховенство закону і повага до прав людини. Декларація констатувала спільність геополітичних інтересів та підходів, поступове політичне зближення і практичне співробітництво між країнами в багатьох галузях на міжнародній арені й у торговельно-економічній сфері.
Підґрунтям для утворення ГУАМ стали невдоволення його засновників власним статусом на пострадянському економічному та політичному просторі, їхня зацікавленість у поглибленні й розширенні економічного співробітництва, бажання посилити позиції у зв'язках з Росією, потреба розв'язати на свою користь територіальні проблеми, якими були для Грузії - Абхазія, для Азербайджану - Карабах, для Молдови - Придністров'я, для України - Севастополь і Крим.
Взаємини у новоствореній міжнародній структурі розвивалися достатньо інтенсивно. Упродовж 1997-1998 рр. у Баку, Копенгагені та Вашингтоні під час різних міжнародних форумів відбувалися консультативні зустрічі державних делегацій країн - членів ГУАМ. Так, 24 квітня 1999 р. у Вашингтоні відбулася зустріч Президентів держав - учасниць ГУАМ та Узбекистану, після якої межі форуму розширилися, і він отримав назву - ГУУАМ. Основними напрямами співпраці в межах цього об'єднання було створення євразійського транспортного коридору, співпраця у сфері врегулювання конфліктів, військово-технічне, економічне співробітництво, взаємодія в межах міжнародних організацій.
Найвищі органи ГУУАМ - Рада глав держав (скликалася раз на рік, восени) та міністрів закордонних справ (скликалася раз на рік, улітку), котрі функціонували на основі прийняття рішень консенсусом. У червні 2001 р. в Ялті відбувся саміт голів держав
ГУУАМ, де підписана Ялтинська хартія ГУУАМ. У 2005 р. 5 травня зі складу ГУУАМ вийшла Республіка Узбекистан, зумовивши повернення початкової назви-ГУАМ. У 2006 р. 23 травня була створена Організація за демократію та економічний розвиток - ГУАМ. Президенти держав - учасниць об'єднання ГУАМ підписали Статут цієї Організації, відповідно до якого головними цілями ГУАМ є:
• ствердження демократичних цінностей;
• забезпечення верховенства права та поваги прав людини;
• забезпечення стійкого розвитку;
• закріплення міжнародної регіональної безпеки і стабільності;
• поглиблення європейської інтеграції для побудови загального простору безпеки, а також розширення економічного й гуманітарного співробітництва;
• розвиток соціально-економічного, транспортного, енергетичного, науково-технічного і гуманітарного потенціалу;
• активізація політичної взаємодії та практичного співробітництва у сферах, що становлять взаємний інтерес.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Україна - член регіональних економічних угруповань у межах СНД“ на сторінці 1. Приємного читання.
