• дозуванням інформації можновладцями.
Телебачення і радіо характеризуються:
• відволіканням масової свідомості від проблем сьогодення;
• потоком інформації, що сприяє деградації особистості;
• руйнуванням колективістських начал;
• витісненням інших видів культурного розвитку особистості. Отже, культурна глобалізація – процес, що вписується в світову
господарську систему у взаємодії з природно-біологічним середовищем і надає цій цілісності нову культурну якість; процес, що відтворює трансформацію етнонаціональних культур та їх структур; цілісний геокультурний простір, що функціонує відповідно до своїх законів; вихід будь-якого процесу на загальний рівень. Геокультурні межі – національні ідеї, стратегічні задачі, устремління, що проецюються на геокультурний атлас світу включають:
• 1) проекцію ареалів національних культур і транснаціональних ареалів, що взаємодіють у світовому культурному просторі;
• 2) інтерпретацію глобального простору у формі, придатною для культурної самореалізації кожної нації. Мультикультуралізм – це одна із визначальних тенденцій культурологічного контексту культурної глобалізації.
Мультикультуралізм як соціальне явище є характерним для полікультурного суспільства, що розвивається в умовах культурної глобалізації, високого рівня міграційних процесів, розвитку культурно-інформаційного простору, нового етапу поширення Інтернету в умовах глобалізації. Глобальний світ справді є глобальним у розумінні об'єктивної взаємозалежності народів, нарощування єдиних, наскрізних, транснаціональних вимірів і просторів, переплетіння їхніх історій, зростання впливу зовнішніх (екзогенних) факторів на національний і культурний розвиток, поступове формування мультикультурного простору. Ще Е. Гідденс відмічав, що виникнення ознак глобалізації й розвиток цього процесу тісно пов'язаний з розвитком сучасного суспільства й моделей держав-націй, що рефлексивно реагують на історичні події. Мультикультуралізм – це багатопланове соціальне явище, що охоплює всі сфери життя людини і суспільства, людини і природи, людини і людини. Процеси мультикультурного суспільства розвиваються на всіх рівнях: локальному, національному, субнаціональному, супранаціональному, глобальному.
Поняття мультукультуралізму як складного соціального феномена детерміновано розвитком міграційних процесів, пов'язаних з багатоманітністю культур, що відображають процес діалогу культур і цивілізацій, глобалізацією культури, що визначається інформаційними технологіями, мовним, етнокультурним, регіональним плюралізмом, культурним розмаїттям сучасного полікультурного суспільства. Мультикультуралізм пов'язаний з різними відмінностями – етнокультурними, етнічними, релігійними, мовними, природно-історичними, що впливають на різні сфери існування людини. Мультикультуралізм як соціальний феномен проявляється у космополітизмі і культурному розмаїтті, глобальному поширенні інформації, споживанні масової продукції, появі феномена “культурного громадянства”, формуванні геополікультурних ареалів.
Мультикультуралізм як складний багатодиференційований соціальний процес зачіпає відносини між релігіями та етносами, культурами і цивілізаціями, традиційними і сучасними цінностями, різноманітними культурними і релігійними орієнтаціями, стилями життя та культурними ідеалами і традиціями. Оскільки культура має видиме вираження, вона є колективною побудовою, вищою за індивідуальні вподобання, здатна впливати на діяльність людини у полікультурному середовищі. Адже, ще Т. Парсонс, аналізуючи процес глобалізації, дійшов висновку: якщо суспільства рухаються по загальному еволюційному шляху, то вони стають усе більш схожими між собою. В основі формування єдиного мультикультурного суспільства, в якому проживають мільйони українців, формуються культурні архетипи, що проявляються у вигляді культурної поляризації, культурної асиміляції, культурної ізоляції, культурної гібридизації, в контексті яких людина повинна адаптуватися до умов глобалізованого світу. Основою розвитку мультикультурного суспільства є формування метакультури, що розвивається в контексті великих культурних ареалів на основі нових ціннісних орієнтирів.
Метакультура визначається такими особливостями: 1) має надособистісний характер; 2) об'єднує різні, але подібні за деякими загальними параметрами культури. В основі подібності культур, що входять до єдиної метакультури, можуть бути: а) мовна спільність культур, що обумовлює близькість багатьох інших сторін культурного життя; б) спільність природних умов; в) релігійна спільність. Історія свідчить, що релігії відіграють найбільш істотну роль в утворенні метакультур, виступаючи як сполучна ланка, яка з'єднує культури. Метакультури – це цивілізації в гантінгтонівському розумінні, тобто культурні спільності найвищого порядку.
Принципово інша точка зору культурологічного та соціологічного осмислення глобалізації представлено в міжнародній дискусії концепціями Е. Д. Сміта та А. Аппадурая. Феномен глобальної культури і супровідні йому процеси глобалізації культур і культурної глобалізації трактуються в межах цього напрямку як ідеологічні конструкції, що породжуються умовами реального функціонування світової економіки та політики. Запропонована Ентоні Д. Смітом концепція глобальної культури вибудовується через методологічне і змістовне протиставлення наукового поняття “культура” образу “глобальної культури”, ідеологічно сконструйованої в якості реальності глобального масштабу. Висхідним методологічним підґрунтям концепцій глобальної культури є прийняття терміна “культура” в його соціологічному контексті чи культурологічній інтерпретації. Е. Д. Сміт визнає, що в різноманітних концепціях і трактуваннях поняття “культура” відтворюється визначення “колективного начала”, сукупності віровчень, стилів, вартостей і символів”, закріплених в ментальній історії суспільств.
Подальший аналіз засвідчив, що метакультури – це цивілізації в гантінгтонівському розумінні, тобто культурні спільності найвищого порядку. Процес культурної глобалізації визначає появу саме нових форм культурних процесів та нових ціннісних орієнтирів. Атрибутивною ознакою мультикультуралізму є його дисперсність, дискретність, локальність, відсутність цілісності що сприяє культурній розмаїтості, появі нового феномена “єдності в різноманітності”, формування різноманітних форм культурної ідентифікації на основі об'єднання певних локальних культур та архітектури відкритості. В контексті мультикультуралізму виокремлюється такий вид культури, як Інтернет-культура, яка характеризується, згідно з М. Кастельсом, чотирирівневою структурою, що включає техномеритократичну культуру, хакерівську культуру, культуру віртуальних громад та підприємницьку культуру, які створюють ідеологію свободи, яка поширена в світі Інтернету. Культура Інтернету мультикультурного суспільства – це культура, побудована на технократичній вірі у прогрес людства завдяки інформаційним технологіям, утверджується співтовариствами хакерів, існування яких визначається вільною та відкритою технологічною творчістю, втіленою у віртуальних мережах, націлених на створення нового полікультурного суспільства, яке матеріалізоване у функціонуванні нової інформаційної економіки та нової глобальної культури. Культура, на думку Ж. Бодрійяра, перестала бути прив'язаною до певного місця і, з іншого боку, у кожному окремому місці вона перестала являти собою певну цілісність.
Культура мультикультурного суспільства стала фрагментарною, розпалася на культури окремих спільностей, свого роду культурні діаспори, що відрізняються за смаками, звичками й віруваннями, в яких відбувається поширення комерціалізації, іронії, гри, переструктурування всього формату домінуючої елітарної культури, детермінованих плюралістичною сферою виявлення інтересів у напрямі – від культурного імперіалізму до культурного плюралізму – як на локальному, так і на глобальному рівнях.
Проаналізувавши атрибутивні характеристики культурної глобалізцаії, можемо визначити, що процес культурної глобалізації визначає появу саме нових форм культурних процесів та нових ціннісних орієнтирів. Атрибутивною ознакою мультикультуралізму є його дисперсність, дискретність, локальність, відсутність цілісності що сприяє культурній розмаїтості, появі нового феномена “єдності в різноманітності”, формуванні різноманітних форм культурної ідентифікації на основі об'єднання певних локальних культур та архітектури відкритості. В контексті мультикультуралізму виокремлюється такий вид культури, як Інтернет-культура, яка характеризується, згідно з М. Кастельсом, чотирирівневою структурою, що включає техномеритократичну культуру, хакерівську культуру, культуру віртуальних громад та підприємницьку культуру, які створюють ідеологію свободи, яка поширена в світі Інтернету. Культура Інтернету мультикультурного суспільства – це культура, побудована на технократичній вірі в прогрес людства завдяки інформаційним технологіям, утверджується співтовариствами хакерів, існування яких визначається вільною та відкритою технологічною творчістю, втіленою у віртуальних мережах, націлених на створення нового полікультурного суспільства, яке матеріалізоване у функціонуванні нової інформаційної економіки та нової глобальної культури.
Культура, на думку Ж. Бодрійяра, перестала бути прив'язаною до певного місця і, з іншого боку, у кожному окремому місці вона перестала являти собою певну цілісність. Культура мультикультурного суспільства стала фрагментарною, розпалася на культури окремих спільностей, свого роду культурні діаспори, що відрізняються за смаками, звичками й віруваннями, в яких відбувається поширення комерціалізації, іронії, гри, переструктурування всього формату домінуючої елітарної культури, що детерміновано плюралістичною сферою виявлення інтересів у напрямі – від культурного імперіалізму до культурного плюралізму – як на локальному, так і на глобальному рівнях.
Таким чином, досліджуючи специфіку культурної глобалізації, означимо, що культурна глобалізація відкриває небувалі можливості прискорення процесу уніфікації та поширення передових технологій, стійкого функціонування інформаційних мереж, розвитку творчості та нововведень, економічного зростання на основі інтенсифікації, економічного, наукового, культурного розвитку народів, удосконалення механізму розподілу ресурсів, підвищення ефективності їхнього використання на основі розвитку глобальної конкуренції, підвищення якості життя, поліпшення добробуту кожного громадянина. Вона також включає розширення можливостей вибору та доступу до нових ідей і знань, посилення міжнародної координації на основі формування економічного середовища, заснованого на уніфікованих принципах і правилах, зменшення загрози міжнародних конфліктів, локальних воєн, поширення ідей гуманізму, демократії, захисту громадянських прав та основних свобод людини, об'єднання зусиль людства у вирішенні глобальних проблем.
Культурна глобалізація в той же час породжує безпрецедентні загрози та ризики технологічної диференціації, консервації технологічної і соціальної відсталості ряду країн внаслідок їхньої неконкурентоспроможності і слабкості власної ресурсної бази, глобальної нерівності економічного і соціального розвитку, посилення стратифікації та диспропорцій світової економіки, поглиблення розриву між товарними та фінансовими ринками, посилення турбулентності міжнародних фінансових і культурних потоків, небезпеки глобальних криз, деградації неконкурентоспроможних виробництв, зростання безробіття, викликаного структурною перебудовою та новими правилами до якості робочої сили Культурна глобалізація породжує загострення соціальних проблем, ослаблення національних систем соціального захисту, загострення конфліктів різного характеру й масштабу, національної та релігійної нетерпимості, створення глобальної мережі злочинного бізнесу, міжнародного тероризму, втрати національної ідентичності, руйнування традиційного способу життя, ціннісних орієнтирів, стандартизації національних культур, транснаціоналізації екологічних, економічних, технологічних, проблем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури“ на сторінці 2. Приємного читання.
