• 3) управління через спільноти (партії, суспільні організації, молодіжні рухи, Інтернет-спільноти);
• 4) інфраструктура управління, яке включає різні соціальні структури освіти, фізичної культури, мистецтва, форм дозвілля, корпорації, мережі;
• 5) нормативне управління, у тому числі законодавство, релігійні і моральні приписи, стандарти освіти, бізнесу, організаційні схеми і стратегії.
Якщо традиційні методи впливу на свідомість людей базуються на спробах контролювати інформацію, яка поступає ззовні, то когнітивні методи не змінюють суті самої інформації, але створюють умови, які сприяють тому, що вона отримує інший смисл і перетворюється на інше знання. При цьому враховуються наступні типи когнітивних факторів: базові механізми сприйняття, пов'язані з психофізіологічними особливостями; образна мова – метафори, порівняння і фігури мови; парадигми і міфи.
Як свідчить аналіз сучасних знань з менеджменту, логіко-смислова методологія управління суспільними системами підводить до правомірності визнання поряд з принципами натуроцентризму, політикоцентризму, економцентризму принципу культуроцентризму і визначення його гносеологічного статусу. Самодостатність принципу культуроцентризму підтверджується історико-культурним екскурсом, а евристична значущість відтворюється на фоні вітчизняної традиції соціального управління і пошуками шляхів виходу з проблемної ситуації, яка вбачається у наявності протиріччя між необхідністю подолання кризових симптомів в управлінській практиці сучасної України і відсутністю дослідницького підходу, що дозволяє створити відповідну теоретичну модель управління. При виявленні протиріччя виявляються дві взаємопов'язані проблеми: 1) предметна – заключається у концептуальному осмисленні управління як феномена культури і фактора продукування соціального і культурного, його суб'єкт-об'єктних складових; 2) процедурна проблема – вимагає рефлексивно-методологічного аналізу управлінської діяльності, виділення її основного принципу, конкретизованого у принципах, нормах, установках, правилах і механізмах.
Щоб визначити ефективність тих чи інших моделей ноосферного управління регіоном, необхідно зробити вибір існуючих варіантів і співвіднести існуючі у суспільстві базові цінності (менталітет, культура, стереотипи управління і мислення) з тими засадами, на які орієнтувалися при розробці альтернативних моделей управління. Ми орієнтуємося на модель психосоціокультурного механізму публічного адміністрування як системоутврюючого чинника нових соціокультурних реалій. Очевидно, що історичних змін відчуває і людська ідентичність, яка являється ключовим елементом суб'єктивної реальності і знаходиться в діалектичному взаємозв'язку з суспільством та його інститутами. На зміну єдності соціально-матеріального світу епохи модерну приходить єдність постмодерного психосоціального світу з його свідомими і несвідомими (символічними) формами існування. Обидва модуси ідентичності (соціальна і соцієтальна) супроводжують будь-яку суспільно-історчину епоху, проте домінування соціального і соцієтального модусу ідентичності визначає характер тієї чи іншої епохи. У більш широкому суспільно-історичному контексті соціальний і психосоціалдьнйи фактори відображають всі суперечності соціального світу в умовах трансформації ї сучасного українського суспільства. В основі глобалізації лежить космічний процес еволюції біосфери, яка, удосконалюючись у своєму творчому розумному соціальному бутті, стає геологічною силою (В. І. Вернадський), перетворюється поступово у ноосферу в інтересах розумного людства як єдиного цілого.
Ноосфера є відповідність об'єктивній реальності, що характеризує стан розуму як системну завершеність, і характеризується оптимальною відповідністю його негентропійної ролі у Всесвіті. Криза сучасного людства свідчить, що “західна” модель глобалізації не відповідає сучасним ноосферним параметрам. Класичні способи регулювання соціальних процесів є недостатніми у ситуації глобальних трансформацій. У цілому сьогодні формується комплекс проблем і викликів, пов'язаних з необхідністю упровадження у механізм регулювання соціальних процесів – “глокаперсоналіза- ції” – розгортання і узгодження глобальних, локальних і соціальних регулятивів. Так як сьогодні відсутня цілісна філософська концепція розвитку сучасного соціуму, здатна виробити адекватний світогляд, ми пропонуємо сформувати філософію ноосферного управління, що базується на ноосферних засадах, – філософію публічного управління і адміністрування на всіх рівнях – від регіону – до центру; концепцію, здатну обґрунтувати стратегію виходу з глобальної проблемної ситуації і сформувати концепцію інноваційного розвитку сучасного українського суспільства з його переходом на шостий технологічний уклад, на формування патріотичної національної еліти, яка стане аттрактором ноосферного мислення і світогляду.
Філософія ноосферного публічного управління являється новою галуззю філософського знання і сприяє підвищенню ефективності розвитку сучасного соціуму в усіх його сферах, поява якої викликана визначальною роллю управління у житті суспільства і окремого індивіда в контексті нових викликів глобалізації. Філософія ноосферного публічного управління, будучи синтезом науки і мистецтва, знання і досвіду, філософії та етики представляє собою широке дослідницьке поле для вивчення сучасного соціуму, розуміння його природи у різних ситуаціях, постільки управління пронизує всю систему взаємовідносин у суспільстві. Специфікою філософії ноосферного публічного управління являється його міждисциплінарний характер, наявність сучасних теоретичних концепцій з орієнтацією на вирішення гуманістичних задач соціуму. Філософія ноосферного публічного управління занурюється в культуру, яка детермінує розвиток управлінських начал, аналізується у форматі аксіологічних, гносеологічних і методологічних принципів, що переломлюються через гуманістичні та аксіологічні чинники управління. Філософія ноосферного публічного управління – особливий тип свідомої діяльності людини, вища форма управлінської діяльності, в центрі якої людина.
В основі філософії ноосферного публічного управління – суб'єкт-суб'єктне усвідомлене управління (В. Мартиненко), що пов'язане з формуванням суб'єкт-орієнтованого світу, детермінованого засадами гуманістичного менеджменту. В основі філософії ноосферного публічного управління – якісні гуманістичні характеристики управлінського процесу, перехід на вищий щабель, що демонструє загальноцивілізаційний рівень, виражає універсальні зв'язки і явища, що демонструють якісний розвиток сучасного соціуму в усіх сферах життєдіяльності – економічній, політичній, соціальній, духовній. Філософія ноосферного публічного управління розвивається у темпоральному вимірі, що враховує простір і час, детермінованих ментальністю, в основі якого “життєвий світ” народу і людини. Як засвідчує аналіз, в умовах глобальної трансформації людства змінюються мотиви поведінки, ціннісні орієнтації, соціально-психологічні властивості людини та її відношення до людини, соціуму, природи, самого себе. Глобалізація впливає на розпад стійких соціальних зв'язків, в результаті чого посилюються імміграційні тенденції, неадаптованість сучасної людини до викликів сучасності, що приводить до зростаючої дестабілізації сучасного соціуму, падіння життєвих стандартів, соціально-психологічної дезадаптації сучасної людини. Філософія ноосферного публічного управління повинна базуватися на науковому менеджменті і когнітивному управлінні, постільки кожного разу слід відслідковувати, як впливає ноосфера на природні та господарські процеси управлінські парадигми.
Вчені розробили соціальні технології когнітивного управління, що знаходиться в основі філософії публічного управління і включає: 1) рефлексивне управління; 2) управління знаннями; 3) управління через спільноти (мережеві товариства, Інтернет- спільноти); 4) управління через громадянське суспільство (партії і суспільні рухи); 5) інфраструктурне управління (соціальні структури освіти, науки, молоді і спорту); 6) нормативне управління (через законодавство); 7) управління змінами; 8) управління організаційним розвитком; управління інформаційними системами. Адже використання неадекватної інформації (теорії) приводить до неадекватної практики публічного управління і неадекватного прийняття управлінських рішень в умовах інформаційного суспільства і глобалізації.
В основі філософії модусів-прийомів ноосферного публічного управління – рефлексивне управління, що означає механізм самозапуску організації (соціуму), принципом якої є динамічна рівновага протилежностей, принциповий діалектизм і синергія, направлених на підвищення ефективності діяльності організації за рахунок самоорганізаційних механізмів, самовизначення і професійно-особистісного розвитку співробітників. Рефлексуючий суб'єкт – це професійно зростаючий суб'єкт організації, який стає рушійною силою розвитку в умовах глобалізації. Модель рефлексії (підвищення своєї самосвідомості і самоаналізу) розробляється кожним співробітником у рамках реалізації методологічних принципів єдності свідомості і самосвідомості (саморефлексії), мислення і діяльності особистості.
В основі рефлексивного управління – вирішення проблем копінг-поведінки (Р. Лазарус), що розуміється як устремління до вирішення проблем, які виявляє індивід у ситуації, пов'язаних зі стресом, невдачами чи ситуацією успіху, що потребує активізації адаптивних можливостей людини з метою збереження фізичного, особистісного і соціального благополуччя. Філософія ноосферного публічного управління представляє собою високоінтелектуальний продукт діяльності органів державного управління і місцевого самоврядування, направлений на суб'єкт-суб'єктне управління. Сьогодні зростає інтерес до іншого типу ноосферного публічного адміністрування як “рецептивного”, збагаченого теоріями демократичного управління, що трансформують теорії “керівного менеджменту”. Публічне адміністрування повинно бути рецептивним, керуватися інтересами і потребами громадянського суспільства, а управлінці повинні мислити стратегічно, діяти демократично, визнати значущість і цінність людини як суб'єкта громадянського суспільства.
Філософія ноосферного публічного адміністрування означає сукупність таких процесів, у яких поєднуються три види еволюції – природна, соціальна і власне діяльнісна, у центрі якої людина як міра всіх речей. Перш за все, ноосферне мислення повинно виходити з синергетичного і нелінійного бачення шляхів подолання загальноцивілізаційних проблем, у контексті яких можливий альтернативний перехід від техногенної моделі розвитку, у якій людина протиставляється природі – до революційної моделі існування соціуму, яка акцентує увагу на формуванні ноосоціогенезу. Отже, філософія ноосферної концепції публічного управління означає те, що політика, влада і управління визначаються сферою розуму (ноосферою), моралі і справедливості, базуються на науково-раціональній і морально-справедливій основі, на ноосферних підходах до розвитку суспільства.
Критерієм рівня розвитку і якості життя людини є гуманістичні цінності і знання людини, яка живе в гармонії з оточуючою природою і природним середовищем. В контексті ноосферних функцій управління соціумом слід виділити: 1) екологічні особливості, потенціал території населення, оцінку стану соціоприродних ресурсів країни в біосфері Землі (еко-); 2) екологічні обмеження (норми) у способах взаємодії з природою – екологічність території земельного, водного, лісного, містобудівного господарства (техно-); 3) врахування критеріїв безпеки території в оцінці стану середовища життя населення (паспорт території) і функцій інститутів суспільства, що регулюють взаємодію з природою (-поліс). В ноосферному управлінському організмі соціуму повинна сформуватися здоровою кожна клітинка організму, яка повинна бути стійкою до динаміки космічного життя, ментальних вихрів, силового впливу зі сторони інших цивілізацій.
Висновки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування ноосферної концепції регіону в умовах глобального розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.
