Роль самоорганізаційних процесів в євроінтеграції

Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток

Багата Європа, в якій існує майже найвищий рівень життя, характеризується негативним приростом населення, що обумовлений, в першу чергу, орієнтацією як чоловіків, так і жінок на кар'єру, в результаті чого вік, в якому молоді люді вступають у шлюб, наближається до ЗО років, до того ж є необхідність не лише прогодувати дитину, а й дати їй відповідну освіту (що теж не дешево), без якої неможливо зайняти в розвиненому суспільстві високого статусу.

В той же час Європа оточена країнами з низьким рівнем життя (а саме Африки та Азії, бо на пострадянському просторі незважаючи на зниження рівня життя продовжує діяти Європейська демографічна модель), в яких жінки виходять заміж у 14-15 років, традиційно прийнято в родинах мати багато дітей (це пов'язано з високим рівнем дитячої смертності, яке мало місце до принесення в ці країни західної медицини, а також з тим, що в примітивному суспільстві мати багато дітей є економічно вигідним, бо вони дуже рано починають допомагати по господарству). В цих країнах зростає чисельність населення, саме тому за законами самоорганізації спостерігається неминуча міграція бідного населення із зон високого демографічного тиску, в зони низького демографічного тиску. В Євросоюзі можуть різко загостритися внутрішні протистояння між багатством і бідністю, елітами і маргіналами, а також зовнішні протиріччя: наслідком економічного процвітання центру стають зростаюча залежність та знедолення народу периферії.

Інтереси економічних центрів не мають ні просторових, ні галузевих меж, вони проникають в усі сфери суспільної діяльності інших країн (економіку, мораль, спосіб життя та ін.), не враховуючи інтересів периферії. Це призводить до того, що збільшуються диспропорції у виробництві та рівні життя людей, а також все більше послаблюються механізми самозахисту окремих найбідніших країн та регіонів. Природно, що у відповідності до законів самоорганізації, фінансові ресурси іноземних інвесторів направляються переважно у високоприбуткові сфери з найшвидшим оборотом капіталів. Це забезпечує швидке повернення капіталів і процентів, і сприяє росту економічної могутності розвинутих країн. Нав'язані насильницьким чином слаборозвинутим країнам галузі і сфери економічної діяльності за допомогою певних систем опитування, збуту продукції та інших механізмів призводять до зростання відставання цих країн від економічних центрів, підпорядкування їх економіки.

Суспільство представляє собою складну дисипативну систему, яка містить і детерміністичні, і стохастичні елементи. Детерміністичними елементами суспільства виступають соціальні інститути, які мають доступ до влади та завдають організуючого впливу, спрямованого на свідоме підтримання стабільності всієї системи. Стохастичні елементи соціальної системи – це окремі особистості в процесі їх самореалізації, першоджерелом якого є суперечність між бажаним та існуючим і які, будучи реальним включенням людини в соціальні процеси, в певні періоди нестійкості суспільства здатні спричинити зміни на макрорівні.

Україна, з одного боку, географічно розташована в Європі, має високий інтелектуальний і технологічний потенціал, а з іншого, має майже непрацюючу економіку й низький рівень життя. Низькі показники конкурентоспроможності України не дозволяють приймати на рівних участь у глобалізаційному та євроінтеграційному процесах. Як показує досвід країн Латинської Америки, що розбухають за критеріями ВВП, але вони, як і раніше, жебракують, без успішного входження в глобальну економіку. Ці країни втрачають головне – можливість використовувати плоди економічного зростання для підвищення життєвого рівня народу.

Що стосується політичного устрою в Україні, слід відмітити, що олігархія в політиці “проростає” з ієрархічної структури українського соціуму і є своєрідною формою його самоорганізації. Зрозуміло, що за таких обставин реальний демократичний розвиток України та її інтеграція в ЄС серйозно ускладнюються. Але, як свідчить досвід Італії, Іспанії, Португалії, Греції, типологічно подібні різновиди плюралістичної олігархії можуть згодом успішно адаптуватися до вимог демократичного розвитку.

Власники українського капіталу виконують більше роль рантьє, продаючи на Захід сировину і не вкладаючи коштів у розробку наукомістких технологій, які дають конкурентні переваги на світовому ринку. Немає сумніву, що українська продукція взагалі не зможе конкурувати на світовому ринку без розвитку фундаментальної науку і форсування на цій основі наукомістких технологій. Це породжує замкнуте коло: велика наука – це доля лише декількох країн, найбільш економічно розвинених, а без прогресу науки і наукомістких технологій Україна залишається неконкурентоспроможною.

Не вирішуються питання активізації українського капіталу і при формуванні спільних підприємств із зарубіжними суб'єктами, тому що найбільш активну роль в економічному процесі у такому випадку відіграє іноземний вільний капітал. Це забезпечує перерахування за кордон процентів на капітал завдяки економічному зростанню спільних підприємств. Такий характер співробітництва з монополіями згубно впливає на платіжний баланс України, на процес нагромадження в цілому, стримує можливості розвитку їх науково-технічного і технологічного прогресу, ресурсного забезпечення. Усе це посилює залежність від зовнішніх інвесторів, негативно позначається на здатності самостійного вибору.

Відповідно до самоорганізаційних процесів, що відбуваються в Європі, просування в напрямі європейської інтеграції – найкращий зовнішній легітимізатор внутрішньої ситуації в Україні і, зокрема, особливого становища фінансово промислових груп. Проте, для того щоб українські ФПГ стали визнаною Європою формою самореалізації приватного та корпоративного капіталу, останнім потрібно пройти ще значний шлях, який передбачає внутрішню модернізацію, налагодження принципово нових форм взаємовідносин із державою, оптимізацію власної присутності в політиці, встановлення ефективної системи вирішення корпоративних конфліктів і, зрештою, демонстрацію західним партнерам амбіцій та потенціалів, здатних сприяти модернізації української економіки, суспільства в цілому.

Сьогодні передові країни будують соціальну ринкову економіку, але не ринкове, а справедливе суспільство, законами світового розвитку стають самоорганізаційні закони, згідно з якими здійснюється глобалізація та євроінтеграція. Проте в соціумі ще існує феномен хаосу, який в суспільному й міжнародному житті зовсім не означає щось недетерміноване, неконтрольоване і непередбачуване, нестабільне й безладне. Трансформації в Україні не були синхронізовані, органічно пов'язані, інтегровані з глобальними трансформаціями. Це парадоксально допомогло Україні уникнути ряду глобальних ударів. Глобальні трансформації мають характер рушійної сили, яка потенційно могла б використовуватись і в Україні.

Важливим аспектом цього “порядку в хаосі” є перманентна трансформація “правил гри” – актуальних кодів керування світовими процесами. Нові цінності, організаційні схеми і принципи підривають колишні старі інституції, знецінюючи звичні коди влади.

Українські державні лідери не зуміли зрозуміти характер і суть величезної метаструктури розвитку, якою є процес світової глобалізації і інтеграції. Тому наші внутрішні трансформації були і тепер є злоякісними і негативними для України, їх називають “радикальними реформами” лише ті, кому це вигідно і хто сьогодні цинічно гордиться тим, що він є олігархом.

Процеси переходу від порядку до хаосу відбувалися в Україні, коли вона після проходу точки біфуркації, якої можна вважати проголошення незалежності, і потрапила у атрактор, який мав ознаки “дикого” капіталізму і приводить до створення кланово- олігархічного правління. Протилежності порядку й хаосу однаково згубні для людини й людства. Усе нове народжується через хаос, який у кризовій біфуркаційній зоні надає можливість відійти від попередньої траєкторії розвитку й переключитися на якісно новий атрактор. Самоорганізаційні процеси відбуваються, таким чином, що Україна вступає до нового атрактору, до нового порядку, і найбільш ймовірно, що цей атрактор приведе Україну до вступу в Євросоюз.

Таким чином, можна зазначити, що в основі євроінтеграції лежать самоорганізаційні процеси; економічні центри для збереження регулюючого статусу розширюють і посилюють сферу свого впливу, залучаючи до своїх систем нові країни; відповідно до самоорганізаційних процесів, що відбуваються в Європі, просування в напрямі європейської інтеграції – найкращий зовнішній легітимізатор внутрішньої ситуації в Україні і, зокрема, особливого становища фінансово промислових груп; Україна вступає до нового атрактору, який, найбільш ймовірно приведе Україну до вступу в Євросоюз.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль самоорганізаційних процесів в євроінтеграції“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ I. РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СВІТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи

  • Соціокультурні і соціополітичні аспекти глобального розвитку в контексті вчень західних глобалістів

  • Розділ II. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Методологічні виміри глобального розвитку

  • Синергетична парадигма глобального розвитку

  • Розділ III. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ, ПОЛІТИЧНИХ І КУЛЬТУРНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури

  • Розвиток економічних, політичних і культурних відносин в контексті глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IV. РОЗВИТОК ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • Світове господарство як міжнародна економічна система

  • Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України

  • Розділ V. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види

  • Проблеми еміграції -імміграції та регулювання міграційними потоками в умовах глобального розвитку

  • Регулювання міграційними потоками в умовах глобалізації

  • Розвиток туризму в умовах глобального розвитку: методологія кросскультурного аналізу

  • Висновки

  • Розділ VI. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ, ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО

  • Глобалізація соціально-економічних проблем

  • Причини виникнення глобальних проблем сучасності

  • Антропогенний вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти

  • Формування концепції “шоку майбутнього” (футурошоку) в умовах глобального розвитку

  • Міжнародний тероризм як глобальна проблема сучасності

  • Висновки

  • Розділ VII. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Становлення і розвиток глобального світового господарства

  • Становлення і розвиток міжнародних інтеграційних об'єднань на регіональних просторах глобального світового господарства

  • Висновки

  • Розділ VIII. ФОРМУВАННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА, ЛЮДИНИ І ЛЮДИНИ, ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Людиноцентризм як антропологічна парадигма євроінтеграційної політики

  • Формування людиноцентричної політики гуманістичного європейського менеджменту в контексті глобального розвитку

  • Людина як об'єкт і суб'єкт громадянського суспільства

  • Економічна антропологія як теоретична засада формування нової економічної культури та економічного мислення в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IX. МІСЦЕ І РОЛЬ УПРАВЛІННЯ В СТАНОВЛЕННІ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Роль управління у становленні міжнародних систем сталого розвитку в умовах глобалізації

  • Національні держави і ТНК як головні суб'єкти сучасного світовлаштування

  • Держава як структурозумовлюючий суб'єкт світової системи: плюси і мінуси сучасного державотворення

  • Проблеми управління у становленні системи сталого розвитку: зарубіжний і вітчизняний контекст

  • Інновації як основа розвитку сучасного соціуму, економічного зростання і цивілізаційного розвитку

  • Управління глобальною системою в умовах нелінійного мислення, невизначеності та альтернативності

  • Висновки

  • Розділ XX. УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Плюси і мінуси вступу України до НАТО

  • Місце і роль України в глобалізаційних процесах

  • Роль самоорганізаційних процесів в євроінтеграції
  • Основні напрями та механізми підвищення ефективності євроінтеграційної політики

  • Формування ноосферної концепції регіону в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ XXI. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ, МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ І МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Сутність та основні параметри міжнародних відносин і міжнародної політики

  • Основні тенденції розвитку сучасної міжнародної політики

  • Зовнішня політика держави: зміст та фактори впливу

  • Україна в системі міжнародних відносин

  • Європейський Союз і Євразійський економічний Союз: схожість і відмінність інтеграційного будівництва в концепції С. Ю. Глазьева, В. І. Чушкіна, С. П. Ткачука

  • Висновки

  • ПІСЛЯМОВА