Останнім часом виник новий термін “дезорганізований капіталізм”, який використовується деякими дослідниками для характеристики сучасної стадії розвитку капіталістичних країн “першого” світу. Дезорганізація і децентралізація економічного, політичного і культурного життя стає сутнісною рисою глобалізованого світу: руйнуються традиційні національні ідентичності і культурні цінності; підсилюється культурна різноманітність меншин; зростає дезурбанізація і деіндустріалізація; відбуваються корінні зміни економічних відносин. Гігантські підприємства уступають місце невеликим децентралізованим фірмам, їх робота регулюється субпідрядними і привелійованими угодами, упроваджуються гнучкі форми організації праці. Завдяки сучасним інформаційним технологіям і комунікативним мережам штаб-квартири і комп'ютерні центри мегафірм ефективно координують діяльність сотень своїх підприємств по всьому світу, а глобальні виробничі процеси розширяються згідно світового розподілу праці: створення високих технологій і сервісних послуг – в “першому” світі, розміщення трудоємних виробництв з рутинною, монотонною, загрозливою і шкідливою роботою – на периферії, в донедавна індустріалізованих економіках. Нерівність доходів і станів прогресує: доходи великих корпорацій і навіть окремих сімей перевищують сьогодні доходи цілих держав, а положення трьох самих багатих людей планети, згідно з підрахунками ООН, більше сукупного ВВП 48 самих бідних країн з населенням 600 млн. людей. Зростання світового ринку ставить межі управлінню економічного розвитку в масштабах держави, минулі методи державного регулювання втрачають свою дієвість. Подібна дезорганізація взаємовідносин держави і капіталу, держави і бізнесу слугує показником необхідності розробки і упровадження нових способів управління.
В основі дезорганізованого капіталізму лежить криза керування як один із наслідків глобалізації, викликаний непристосуванням управлінських систем до умов масового і хаотичного формування свідомості. В сучасних умовах виникають загрози для всього людства: 1) самопрограмування є першою загрозою, пов'язаною із перетворенням формування свідомості на найбільш ефективний бізнес, так як керовані системи просто можуть втратити адекватність у масштабах всього розвинутого світу, що може привести до непередбачуваним, але і сумним наслідкам для всього людства; 2) зниження персональної відповідальності керованих систем за все, що відбувається у світі; 3) спотворення чи звуження дії самої демократії, яка перетворюється на квазідемократію, варварську демократію чи взагалі на її відсутність як такої, пов'язаної з послабленням функцій держави, яка є несущою опорою сучасних демократій; 4) відривом еліти від маси, яка розвивається по своїм власним законам і самозмкнулася сама на собі, так як спосіб мислення і світогляду еліти істотно відрізняється від найбільш прийнятих у суспільстві, в результаті чого вона втрачає свою ефективність; 5) ідеї і уявлення, що народжені в низах суспільства вже не дифундують наверх по капілярним системам суспільства і не сприймаються елітою. В результаті потенціал демократії зменшується до надзвичайно невеликих розмірів самої еліти, так як еліта інформаційного суспільства значно вужче еліти традиційного суспільства, що викликане її мобільністю і концентрацією ресурсів в її руках (наприклад, фінансова еліта здатна за короткий проміжок часу змінити фінансову ситуацію у світі). Ще однією проблемою залишається розвиток мультикультуралізму як нового соціального явища.
Таким чином, необхідно зробити висновки:
• 1. В основу ефективного управління соціально-економічними і соціально-культурними процесами в умовах ринку повинна бути оптимізація як процес вибору найкращого варіанту із можливих, що розвивається в певних темпоральних кордонах. Оптимізація – це приведення системи в найкращий (оптимальний) стан; результат (оптимум) залежить від даного критерію оптимальності, а також від обмежень на змінні і від зв'язків між ними. В ринкових умовах задача оптимізації набуває також складової гри, того економічного оптимуму, який є динамічною урівноваженою систем, кожна із яких прямує до своєї цілі. Проблема стійкого розвитку на Землі зумовлена загрозливим зростанням негативних явищ і тенденцій в житті світової спільноти: нерівномірним економічним розвитком держав і регіонів, демографічним вибухом, розширенням зон воєнних конфліктів на основі національного і етнічного антагонізму, екологічними катастрофами. Вирішення проблеми стійкого розвитку лежить у напрямку багатокритеріальної задачі пошуку оптимальної організації міждержавних відносин і переходу до них.
• 2. Процеси глобалізації привели до конфлікту “загальнолюдських цінностей” з святинями національних культур, до зникнення рідного ґрунту. При цьому провідні мислителі ще XX століття (А. Швейцер, А. Тойнбі, Е. Фромм, М. Бердяев) підкреслювали формалізм ліберальних цінностей, їх орієнтацію не на утвердження смислу життя, а на закріплення світового порядку, який є вигідним для провідних держав світу. Соціально-філософський аналіз провідних умонастроїв Заходу свідчить, що страх перед майбутнім не покидає людей; загроза екологічної катастрофи, мілітаризм, подорожчання життя, багатократне збільшення її темпів ніяк не сприяє її стабільному розвитку. В сучасній суспільно-політичній думці оптимістичні риси носять переважно доктрини прихильників глобалізму, в той час, як філософія, яка спирається на традиційні цінності культури, прирікає людство на серйозні потрясіння.
• 3. Політиці, що охоплює всі сфери людської діяльності, а не тільки владу і економіку, властивий основний закон, який слід було 6 сформулювати наступним чином: забезпечення оптимального функціонування і самореалізації даного соціального суб'єкта у відповідності з об'єктивними тенденціями шляхом свідомого впливу на об'єктивні процеси з метою перетворення існуючої можливості в дійсність. Із цього слід зробити висновок, що в політиці, для того, щоб не помилятися, слід знати і володіти тими тенденціями, які ведуть до цілі.
• 4. Для успішного управління соціально-економічними системами необхідно здійснити: порівняльний аналіз основних соціокультурних цінностей світових цивілізацій, які визначають ціннісні виміри політичного діалогу в глобальному світі: становлення нового універсаму через усвідомлення “квітучої складності” планетарного буття; розробка ідеї гуманістичного глобалізму як альтернативи уніформізму і гегемонізму у глобальному світі; обґрунтування нової концепції гуманітарного консенсусу як процесу узгодження цінностей різних цивілізацій; обґрунтування нових проблем формуючого глобального політичного часу і простору; дослідження можливих деформацій розвитку в процесі глобалізації; порівняльний аналіз можливих альтернативних шляхів глобалізації з позицій постнекласичної концепції прогресу.
Висновки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління глобальною системою в умовах нелінійного мислення, невизначеності та альтернативності“ на сторінці 2. Приємного читання.
